Cxemcast 047 – Nikolaienko

01. Pavel Milyakov - Mondpfad
02. Nicola Ratti - W12
03. Lee Gamble - Nueme
04. Farben / James DIN A4 - Kader Dolls
05. АЭМ Ритм-Каскад - Вспоминафония (Flaty)
06. Moodymann - The Set Up
07. Theo Parrish - Dirt Rhodes
08. Dices / AEM Rhythm Cascade - Like A Dream
09. Jan Jelinek - Tendency
10. Matrix - Flora
11. Farben - Parada
12. Tied & Tickled Trio - TTT (remix by Gustavo Lamas)
13. Maurizio - Untitled (M7)
14. Infinity - Thought Process
15. Ital - Ice Drift (Stalker Mix)
16. Wulffius - In The Pines' Crowns
17. Walt J - Walt J (Reborn)
18. Robert Hood - The Pace
19. Surgeon / James Ruskin - Untitled (Sound Pressure)
20. Jeff Mills - Untitled (Very)
21. Adam Beyer / Thomas Krome - Untitled (Nutcrusch)
22. Stanislav Tolkachev - Оптические Иллюзии

 

 

Коли вперше задумався про те, щоб відкрити власний звукозаписний лейбл? На які труднощі натрапив?

Приблизно у 2011 році я усвідомив, що інші лейбли не бачать потенціалу в моїх демозаписах, і вирішив, що ніша вільна. Коли організував лейбл Muscut, запросив на нього споріднених за духом музикантів. Складнощів не було, усе виявилося дуже цікаво. Мене надихав процес зародження, якщо не брати до уваги те, що друк першого релізу був повністю забракований і передрукований заново.

Ти відразу зрозумів, яку саме музику хочеш бачити на Muscut?

Дебютний реліз планувався як тест, у багатьох аспектах: я хотів перевірити, як усе працює і влаштовано зсередини, зрозуміти, чи зможе взагалі моя задумка реалізуватися, чи виникне аудиторія та чи буде попит. Тому музичного концепту та напрямку тоді ще не було. Розуміння прийшло вже з другим релізом.

На чому лейбл сфокусований зараз?

Фокус лейблу — музика поза часом. Більше ніяких критеріїв немає. Суть у тому, щоб видавати музику, яка максимально абстрагована від актуальності, віянь і трендів. Чим менше в ній слідів і ознак будь-якого часу, тим краще. Якщо я слухаю і не можу зрозуміти, у якому році це було зроблено, — це ідеально. Але не буду кривити душею, є певний ухил у ретроспекцію. Спочатку це було обумовлено моїми особистими преференціями, але з часом я зрозумів, що це також буде і концептом лейблу.

Потік музичної інформації в останні десятиліття дуже швидкий для засвоєння. Люди не встигають до кінця оцінити якесь нове віяння в музиці, а їх уже несе до іншого, зокрема через швидкий розвиток технологій. Тим часом, там, позаду, ще є потенціал. Судячи з усього, це і є причина циклічності моди — повернення назад для пошуку прихованих скарбів. Так і в музиці: ідея не в тому, щоб щось повторити, прожити заново, а в тому, щоб додати щось нове, зупинити всіх і сказати: «Стривайте! Тут ще стільки всього можна зробити!»

Що означає абревіатура Muscut?

Muscut — це скорочення від music (музика) і cutting (різка). Також це посилання на новомову початку минулого століття, коли було модно складати нові слова й імена шляхом скорочення словосполучень (наприклад, «коммунера» — від словосполучення «комуністична ера»).

У огляді журналу The Wire твій попередній альбом порівнювали з роботами BBC Radiophonic Workshop і музикою того часу. Що ти про це думаєш?

The Wire своєю рецензією фактично описав мій початковий концепт і перерахував виконавців з мудборда для створення цього альбому, це було приємно. Єдине, що мене здивувало — згадка J Dilla в цьому списку, точніше, «post-Dilla».

Тобто, твій альбом — це все ж данина музиці того часу?

Можна і так сказати. Щось на зразок триб’юту піонерам електронної музики.

Використовуєш інструментарій того часу також?

Ні, інструментарій різний, з різних часів. Плівка (рекордери, дилеї, лупери), педалі і процесори ефектів, синтезатори, зокрема й цифрові, — ось мої основні інструменти. На комп’ютері я роблю фінальний монтаж.

Скоро виходить спільна платівка Indirect meets Nikolaienko, Ode to the Sea. Яким був процес запису альбому?

Наприкінці 2014-го я звернувся до хлопців з пропозицією записати спільний альбом. Ми взяли за основу їхні й мої напрацювання. Деякі треки писалися вживу, деякі джемом, деякі партіями. Продюсерами альбому стали я і Гена (Potreba). Він відповідав за зміст, я за форму (саунд). У записі також брали участь Антон Остромецкій (ударні), Льоша Волусунов (гітара), Еміль Асадов (бас) і Аня Брижата (вокал). Під час запису ми багато їздили: я до них, вони до мене. Багато що робили дистанційно: Гена надсилав мені міді-партії, я йому — звукові доріжки. Усе це можна було б зробити й за пару місяців, але через відстань і завантаженість усе розтягнулося на півтора роки. Однак, результатом ми всі задоволені. Платівка Ode to the Sea виходить 18 листопада.

Окрім написання музики й керування лейблом, ти влаштовуєш концерти експериментальної музики. Як кияни сприймають такий формат?

Навесні я зробив серію з трьох подій в Closer під назвою Muscut Live, де гостями стали мої друзі-музиканти, яких я давно хотів запросити до України — Andrew Pekler, Nicola Ratti й Mads Emil Nielsen. Спочатку план був, як і з першим релізом лейблу, — протестувати, як публіка сприйматиме події такого штибу, і якщо люди будуть ходити, продовжувати. На жаль, у нас більше відвідують танцювальні події й вечірки, а ось концерти не дуже — замало для рентабельності. Однак, це все відносно. Приміром, на концерті Пеклера було близько 80 куплених квитків, при цьому сам він зазначив, що на його сольному концерті в Берліні він би зібрав у 2 рази менше людей. Можливо, наступної весни вийде організувати щось іще.

Ти кілька разів їздив виступати в Європу. Як там публіка сприймає твою музику?

З моєю музикою особливо не поїздиш, оскільки це не мейнстрім. Проте, нагоди трапляються. Цього літа вдалося організувати мікротур і відіграти в Цюриху та Мілані. Це було круто — у Цюриху я грав на розігріві в однієї з моїх улюблених артисток, Space Lady, а в Мілані був сольний виступ. У обох місцях була відмінна публіка, середній вік якої, напевно, на 10–15 років вищий, ніж у нас.

У міксі розкривається твій інший бік — танцювальний. Що ти найбільше цінуєш в танцювальній музиці?

У міксі я записав одні зі своїх найулюбленіших танцювальних платівок різних часів і народів. Чесно кажучи, мені ніколи не подобалося таке визначення, як «танцювальна» музика. Я ним користуюся лише тому, що людство досі не вигадало більш вдалої назви. Є просто музика з чітко окресленою пульсацією, вона теж може бути абстрактною. Якось Ян Єлінек в інтерв’ю Андрію Горохову сказав: «Що може бути більш абстрактним, ніж чотири удари у квадраті?»

Які плани у Muscut на найближче майбутнє?

Якщо все вийде, як заплановано, то на 2017 рік матеріал вже є.

 

 

Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.