Cxemcast 045 – El

Як пройшов ваш нещодавній фестиваль Present Perfect, і які маєте плани на майбутнє?

Усе пройшло вдало, ми просунулися вперед як у плані відвідуваності, так і в плані наповнення. До того ж, безумовним досягненням став приїзд Boiler Room у рамках окремої сцени. Стосовно арт-складової, Музей стрит-арту та десяток художників з усього світу представили графічні роботи та інсталяції на тему глобальних проблем, пов’язаних з міграцією. У майбутньому плануємо провести ряд шоукейсів у Москві та Фінляндії, а також кілька великих проектів у рідному Петербурзі. До того ж, на нашому лейблі в листопаді вийде нова платівка від локального артиста Кузьми Палкіна, і ще збірка, реліз якої плануємо на наступний рік.

Хіба приїзд Boiler Room — велике досягнення? Для багатьох європейських фестивалів це звична практика.

Це був доволі складний процес, пов’язаний насамперед зі специфікою проекту Boiler Room. Вони вкрай вимогливі, і нам пощастило, що ми раніше були членами команди, яка вперше привезла їх до Петербурга у 2014 році — тоді у нас склалися гарні стосунки. Але загалом з ними працювати не так просто. Щоб почати комунікацію, потрібно мати надійний бекграунд. Ми вели перемовини з грудня 2015 року, і ось результат. Трансляцію з фестивалю переглянуло понад півмільйона людей. Широкій аудиторії вдалося побачити, що відбувається в Росії; можливо, це зумовить приїзд більшої кількості туристів у Петербург наступного року. Територіально ми дуже близько до Прибалтики, а різниця курсів дозволяє проводити час у Росії доволі весело. Для міжнародного глядача ефір Boiler Room із Санкт-Петербурга — це не лише можливість подивитися на виступи улюблених артистів, але й нагода познайомиться з локальною сценою нашого міста.

Що їм найбільше сподобалося в Петербурзі?

Міхаіл Штангль, куратор Boiler Room, давно стежить за тим, що тут відбувається. Зокрема, він тримає на оці таких продюсерів з Санкт-Петербурга, як Flaty і Nocow. Стосовно російської сцени загалом, тут у хлопців з команди Boiler Room багато фаворитів. А якщо говорити про відгуки, то можна процитувати слова Міхаіла: «Є одна річ, про яку зазвичай мовчать: з молоддю в Росії все гаразд.»

Плануєте співпрацювати надалі?

Так, маємо плани на подальшу співпрацю. Це був вдалий досвід.

Чи змінився нічний Петербург за час, поки існує Roots United?

Змінився дуже суттєво. Ми починали в клубі на 200 осіб, де ледве збирали людей на топового артиста з Детройта. Коли прийшла криза, клубна культура розквітла. Останні три роки ми спостерігаємо ренесанс клубної культури майже у всіх великих містах. Минулого року ми робили дві великі події в регіонах (Єкатеринбург і Нижній Новгород), де також поєднували різні грані сучасного мистецтва: музику, мистецтво, технології та урбаністику. У обох містах мали великий успіх й відчули, що там цікавляться проектами подібного формату.

Ренесанс під час кризи?

Це пов’язано з фінансовими обмеженнями, які зокрема впливають на дозвілля. У аудиторії сформувався фокус на місцеву сцену, позаяк робити великі привози щотижня стало невигідно. Гадаю, у клубній індустрії схожі проблеми що в нас, що в Україні. Криза — це завжди час можливостей і розквіту культури, люди більше починають звертати увагу на те, що у них перед очима.

Чому Roots United вирішили робити виїзні заходи?

Ідея в тому, щоб зібрати разом основні креативні сили певного міста і зробити так, щоб вони співпрацювали у сфері музики, мистецтва, урбаністики та технологій.

У нещодавньому інтерв’ю ти казав, що в Росії цілком реально робити фестивалі й вечірки легально. Чому панує протилежний стереотип?

Тому що це стереотип, і він, як і будь-який інший, живе дуже довго. Звісно, є певні труднощі, пов’язані з бюрократією і якимись ще державними обмеженнями, але якщо ретельно готуватися, усе реально.

У Петербурга довга і яскрава рок-історія. Як це впливає на танцювальну культуру?

Назагал, спільних точок досить мало, але принаймні у нашому місті кожен рейвер знає пісню Віктора Цоя «Ми хочемо танцювати». До того ж, вплив культури квартирників, сквотів і панк-руху досить відчутний в атмосфері міста загалом. Петербург — мінорне місто з поганою погодою, але, у порівнянні з Москвою, недороге. Архітектура теж робить свою справу — мрія поета. Це місто завжди підкидає теми для роздумів.

Які твої обов’язки в Roots United?

Я A&R однойменного лейблу, діджей і, загалом, один з творців як фестивалю Present Perfect, так і ком’юніті Roots United.

На лейблі не так вже й часто виходять нові записи. Чому?

Ми запустили його лише минулого року. Для того, щоб поставити все на рейки, потрібно трохи більше часу. Звичайно, ми сфокусовані на розвитку місцевої сцени, тому намагаємося дуже ретельно відбирати матеріал, і не перехилятися у той чи інший бік. Ми завжди балансуємо на межі музичних стилів. У нас не має бути чистого хаусу, техно або бейсу, це має бути еклектика всередині одного трека, а тому нам не завжди вдається швидко знайти той матеріал, який нас влаштовує. Але зараз ситуація з періодичністю релізів покращується — ми стали на потрібні рейки.

На яку музику зараз звертаєш увагу?

Мені подобається все, що зараз відбувається з хаус-музикою і техно: усі ці мутації з брейкбіту і джанглу в хаусі й EBM; джекбіт- та індастріал-акценти в техно; дуже люблю електро. Загалом, мені дуже подобається ламаний ритм, тож я віддаю належне еклектиці, коли обираю музику для мікса. Гадаю, це правильний шлях, коли записуєш подібні речі.

А ти пишеш музику?

Так, намагаюся вкладати в це багато часу. Сподіваюся, скоро можна буде побачити результат.

 

 

Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.