Cxemcast 039 – Buttechno

Раніше ти займався гітарною музикою. Коли й чому стався твій перехід до електронної?

Я прийшов до сьогоденного звучання поступово, тож не став би ділити музику на електронну і неелектронну. Мене цікавить пошук нового і розвиток звучання — власне-інструмент не має принципового значення. У нас був гурт разом із Сав’єром (засновником клуба НИИ), і ми активно використовували і синтезатори, і семплери, і ланцюг з Mooger’ів на бас-гітарі. Коли Сав’єр почав робити музику під псевдонімом Burago, він купив собі синтезатор Roland SH-101 і ще деякі інструменти. Я приходив до нього й експериментував. Зараз починаю більше цікавитися акустичними інструментами, частіше сиджу з гітарою.

Того гурта вже нема?

Ми збираємося, але дуже рідко. Зовсім нещодавно у нас був концерт, прийшло дуже багато людей — ми давно не грали. Маленьке приміщення НИИ було геть напхано, пограли ми всього хвилин двадцять — народ так розійшовся, що повалив апаратуру, і вона згоріла.

Складається враження, ніби всі викинули свої гітари і узялися за синтезатори. Помічаєш щось подібне?

Ні, у мене немає такого враження. Відсоток гарних артистів в усі часи був однаковий, як і відсоток тих, хто просто хоче бути в тренді. Гарний музикант не стане обмежувати себе жанрами, він радше буде звертати увагу на речі, з якими цікаво працювати йому самому.

Попри те, що більшість треків усе одно пишу на комп’ютері, я використовую різні інструменти. Від того, на чому ти пишеш музику, її якість не залежить. Вона залежить від «дивних речей», особливо в тій музиці, яку зараз називають електронною. Мені близькі слова Mika Vainio з Pan Sonic: «Techno becomes irritating when it’s not working. There's a lot of techno stuff that somehow, mysteriously, does not catch the groove, and it becomes tedious because it never falls into place. Techno is a curious thing. Small details make a track work. Somehow techno lost its spark for me, but I’m sure there’s good and interesting stuff coming out.» Ключові слова — «somehow» і «mysteriously».

Тобі не заважає те, що електронна музика, зокрема техно, зараз настільки модна?

Це може дечому заважати, але я не розумію, як це може заважати творчості. Яка різниця, що саме в моді!

Що виникло раніше: лейбл Johns’ Kingdom чи твій проект Buttechno? І що означає цей псевдонім?

Перша вечірка Johns’ Kingdom відбулась у вересні 2014 року, на ній я грав під іншим псевдонімом. Buttechno з’явився в кінці грудня 2014 року. А щодо назви Buttechno — це радше суголос, фонетика, а не певний зміст.

Маєш інші проекти?

Зараз я сконцентрований на Buttechno. Однак, невдовзі на лейблі Гост Звук вийде платівка, підписана моїм власним ім’ям. Я не прив’язаний до назв і вважаю, що вони можуть бути різними під різний матеріал. У будь-якому разі зрозуміло, що ти й твоя музика нероздільні.

У чому ідея твого нового альбому?

Це буде музика з різних періодів: від дуже старих замальовок до недавніх експериментів. Увесь матеріал об’єднаний важливим для мене місцем на карті — або навіть тим станом, який виникає у цьому місці. Альбом буде називатися Ялта.

Нещодавно ти виступав на CTM Festival в Берліні. Розкажи про свої враження.

Враження маю радше не від власного виступу, а від лайвів, які відвідав. Зокрема, мене сильно вразили виступи Pauline Oliveros, Stephen O'Malley, Iancu Dmitriescu & Hyperion Ensemble. Тішить, що випав шанс побачити за тиждень стільки грандіозних виступів.

Чи здатна київська чи московська сцена уможливити проведення фестивалю такого ж рівня?

Хлопці, які роблять фестивалі Outline і Save, близькі до того, щоб організувати щось подібного рівня, але все ж іншого формату. У нас може пройти концерт Sunn O))), але фестиваль, де кожен день на різних локаціях виступають корифеї авангарду, — такого бути не може. Не стільки з культурних, скільки з економічних причин. Однак, дуже круто, що періодично можна побачити такі заходи, як Стрічка з Alva Noto і Murcof чи Save з Pierre Bastien.

Кого б ти виокремив з російської сцени?

Vtgnike, Flaty (він же АЕМ «Ритм-Каскад»), Lapti, Nocow, Piper Spray, DJ Kassir, а також усі, хто видається (і буде видаватися) на лейблі Гост Звук. Дуже тішить сибірський двіж, зокрема лейбл Klammklang. Це лише перші, кого я згадав. Також скоро з’явиться лейбл клубу НИИ, на якому буде виходити дуже багато цікавої музики.

Часто граєш за кордоном?

Останнього року так.

Багато хто говорить, що криза мала велике значення для розвитку локальних артистів, адже їх стали більше запрошувати грати. А ти як гадаєш?

Не розумію, як криза могла позитивно вплинути на цю ситуацію. Звісно, для розвитку потрібне середовище, але, гадаю, важливо ще й те, скільки ти шукаєш і слухаєш музики. Без цього музикант розвиватися не може.

Поділися своєю останньою знахідкою.

Я постійно знаходжу щось нове у тих просторах, які, здавалося б, знаю. У того ж Jamal Moss дуже багато сайд-проектів, які мені ще копати й копати. Також слухаю старі радіопередачі про класику авангарду, де щодругий трек — невідомого мені автора. Копаюся в старих міксах і лайвах, у колекціях на Discogs. Нещодавно вирішив переслухати Keiji Haino від самого початку його кар’єри. Там стільки музики, що на кілька років вперед вистачить.

Як арт-директор НИИ, скажи: яким бачиш клуб за два роки?

Не можу сказати, яким я його бачу в майбутньому; тішить уже те, що він зараз існує. Здебільшого, у цьому і полягає його концепція: відображати стан сучасної музики. Не лише танцювальної, адже у нас відбуваються різноманітні заходи: від вечорів етнографічних дослідників з лейблу Ored Recordings до фрі-джаз імпровізацій.

Цей мікс складається з твоїх невиданих треків. Коли ти їх записав? Плануєш видавати?

Це робочий матеріал, записаний протягом останніх кількох місяців. Поки не можу нічого сказати щодо релізів — я й мав на меті показати музику, яку не публікував раніше.

 

 

Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.