Cxemcast 037 – Kiddmisha

01. John Daly – Meltdown (Echologist Dub)
02. Coni – Bunkers Groove
03. Grad_U – Hydrogen Reactor
04. Atheus – Hypno Chamber
05. Serebryansky - Arcadia (Unsigned)
06. Dj Qu – The Zones
07. Kangding Ray – Isib
08. Lerosa – Plesso
09. Stefan Rein - Ladyboy
10. Untidy – Untitled
11. Steaward - 6am
12. Antigone – The Wizard
13. Unbroken Dub - Monogroove
14. IV Mickey - Tvzoid (Forthcoming)
15. Sascha Rydell – Identified
16. Giulio Etiope – Lost In Subway (Jeroen Search Remix)
17. Traumprinz – Big Baby Jesus

 

 

Навіщо ти робиш музику?

Дуже давно я зрозумів, що музика надихає мене і займає більшу частину мого життя. Зупинятися я, безумовно, не планую.

Розкажи про свої релізи.

Мій перший реліз був на Інтернет-лейблі Chevengur Melody. Після цього з’явилися результати спільної роботи з музикантом Apoena: трек на лейблі Mysterious Russian Soul. Потім — дві платівки-збірки на лейблах Simple Things і Allnight. Ще один трек вийде незабаром. Крім цього, є дві компіляції на вінилі з моїми треками: на Fox Trax і новому українському лейблі, Noneside. Уже цьогоріч виходить моя перша сольна платівка.

Яку музику видає Noneside?

Noneside — це новий і доволі перспективний український лейбл. Його власник — музикант Lostlojic. Noneside робить акцент на незвичайне, «підвальне» звучання. Коли мені запропонували реліз, я погодився.

Давно пишеш треки?

Я почав писати музику близько семи років тому: після прослуховування великої кількості електронної музики я вирішив спробувати створити свій трек. Підтримка і поради інших музикантів спрямували мої зусилля в потрібне русло і вмотивували продовжувати працювати. Через декілька років я поставив собі за мету видавати власну музику на фізичних носіях.

Наскільки змінилися твої пріоритети і підходи за ці сім років?

З’явилася якась серйозність в музиці. Більше часу працюю над деталями. Трек повинен звучати для мене ідеально — щоб потім не думати, що б я ще міг змінити чи покращити.

Чому для тебе настільки важливий фізичний носій?

Я з повагою ставлюся до музики на вінилі. Він змушує обирати найкращий матеріал, видавати тільки один з півсотні написаних треків. Це зовсім інше, ніж щотижня релізити треки через Beatport на продаж. Вінил мотивує, він передбачає більш ретельну роботу з деталями.

Як ти пишеш трек зазвичай?

Складно сказати. Немає конкретного жанру, з яким я працюю. Усе виходить саме собою, і дуже багато залежить від настрою. Буває, вдається за вечір зробити багато нарисів або завершити трек, але наступного дня нічого не подобається і хочеться сказати: «Що це була за нісенітниця?». Проте, усе написане я залишаю. Буває, згодом додаю декілька деталей і отримую ту саму гармонію, яку хотів утілити спочатку.

На якому сетапі втілюєш ці ідеї?

Я працюю з софтом і знаю, як втілити саме те звучання, якого прагну. Є кілька іграшок (наприклад, поліфон Maestro), але в своїх треках я поки його не використовував. Також для мене важливий момент семплування — у трек можна вставити луп записаного на ринку галасу або деталь, вирізану з радянської казки. Але незабаром у мене з’явиться залізо, яке внесе гармонію в роботу і поліпшить якість звуку.

Хто, або що, тебе надихає?

Не буду називати конкретних імен, але є кілька лейблів, які надихають. Такі, як Udacha і близькі до них за концепцією.

Чи важко бути музикантом тут, в Україні?

Оскільки у мене в пріоритеті стоїть написання музики, то я вважаю, що абсолютно немає значення, де ти живеш. Місцеперебування не впливає на звучання трека, який виходить у результаті.

Чому ти вважаєш, що місце не впливає на музику?

Коли занурюєшся у написання трека, ти забуваєш про все, що відбувається навколо.

У тебе виходить жити тільки музикою?

Жити лише музикою я не можу, адже завжди є інші життєві турботи, але більшість вільного часу я приділяю роботі над новим матеріалом.

 

 

Інтерв’ю взяв Богдан Конаков.