Cxemcast 030 – Vualitron

Цей мікс складається з твоїх лайвів. Як ти його записав?

Це лайв-мікс із треків, написаних протягом 2014–2015 років. Використовував просто Ableton Live і контроллер. Наживо я граю на основі тих самих треків, але з Elektron Octatrack, ревербератором і драм-машиною.

Що ще ти використовуєш для написання музики?

Та все, що трапиться: рекордер, драм-машини, синти, семплер. Як залізо, так і софт. Іноді трек можна написати повністю в Logic.

Тобі не здається, що коли музика конструюється, то втрачається її магія?

Магія залежить від сприйняття музики. І якщо ти не відчуваєш магію, навіть найкращий трек залишить тебе байдужим. За різних обставин прозріваєш від різної музики. Мене як музиканта цікавить процес і кінцевий результат — те, що лунає з моніторів, — а способи добування звуку не мають принципового значення.

А що має значення?

Мені подобається, коли треки привносять у реальність чарівність і ритм. Коли треки не посилюють параною і стрес, які постійно супроводжують людину в режимі мегаполісу, а навпаки, дистанціюють від метушні — роблять її абстрактною й химерною. Герметизують дзен-щастя — спокійний свідомий стан. Ми не живемо в умовах легалайзу, але музика якраз і покликана вести крізь тріп, ось що має значення. На жаль, це досі ризиковано.

Наскільки важливо стежити за тенденціями, коли пишеш музику?

Якщо говорити про хайпи, то мене вже дуже довгий час веселить те, як одномоментні модні течії або змушують людей писати і грати щось кардинально нове, щось, чого вони раніше не робили, або навпаки — те, як вони підбурюють йти своїм шляхом і не відволікатися на всілякі балачки чи нью-рейв.

А що для тебе зараз модно?

Я на моду чхати хотів, але я рідко чхаю. У мене наразі модне, приміром, маленьке чорне плаття — як філософський концепт, відображення настрою і спосіб взаємодії; маленьке чорне плаття — це вихід за гендерні рамки, утилітарна корисність і зручність. Потім, мені завжди цікаво, як люди прокачують танцпол чимось, що теоретично спрацювати не має. Усім зрозуміло: 128–130 bpm і жорстка бочка з синтом легко змусять тисячу людей танцювати. Але по-справжньому захоплює, коли хтось ставить зовсім поплавлені треки, а люди не йдуть.

Що вплинуло на те, що ти почав займатися електронною музикою?

Не знаю. Напевно, ейсід.

Чи подобається тобі вечірки, на які ти ходиш?

Деякі вечірки в Closer дуже непогані. В Otel' теж буває цікаво, там можна послухати нових місцевих артистів. Деякі сесії в Эfir та Kontrapunkt теж тішать своєю чесністю і розслабленістю.

Ти давно пишеш музику?

Десь з 2000 року. У мене є кілька проектів. Є платівка на лейблі Dubwax, та й сам себе я також видавав. Але я вважаю, що говорити про музику в ключі успіху — однобоко і неправильно. John Frusciante нещодавно висловився, що не варто продавати музику, а потрібно її безкоштовно поширювати — тоді вона стане більш живою й чесною, і менш заангажованою. Можливо, він у чомусь має рацію. Невдахи, що не випустили жодного альбома, але постійно грають наживо і мають палкі ідеї, більш гостро відчувають момент. У новому році готую ще одну платівку, а якщо пощастить, то й більше.

Важко бути артистом в Україні?

Залежить від того, кому. Якщо ти інтроверт або аутист, то так. Якщо ти гарний товариський блондин без зайвих забобонів і принципів, то в будь-якій компанії тобі набагато легше.

Аби регулярно грати, треба обов'язково спілкуватися і знайомитися?

Якось так.

І музика не має значення?

Має, звичайно, але буває по-різному. Музика для музиканта є способом сублімації, він виражає своє ставлення до того, що з ним відбувається в житті. А для публічних і популярних діджеїв музика — знаряддя маніпуляції людьми на танцполі і засіб підтримки власного іміджу.

Чим ти займаєшся крім музики?

Я люблю кататися на велосипеді. Не по сто кілометрів щодня, але тридцять п'ять — не проблема. Також подобається непопсове кіно і Tumblr.

Маєш свій веломаршрут?

Усі маршрути цікаві. Не люблю повертатися додому одним і тим самим шляхом. Однак, по набережній можна прокатати від Видубичів до Оболоні — дуже приємно. Ще у Голосіївському лісі добре їздити, і на острові Муромець.

Що ти при цьому слухаєш?

О, я не їжджу в навушниках. По-перше, це небезпечно, а по-друге, я вмію цінувати тишу.

Наскільки звуки навколишнього середовища тебе надихають?

У моєму рюкзаку постійно заряджений рекордер. Я записую все, що привертає мою увагу. З усіх подорожей приводжу кілька записів чогось, що зустрічається тільки там: якісь барабанщики з Афін, або соловей з Чорногорії.

Які звуки ти любиш найбільше?

Шум хвиль. Плескіт, птахи, цикади і, звісно, TB-303.

Що означає Vualitron?

Просто неологізм. Слово, якого не було раніше. Можливо, гібрид їжака і робота, або деревний ельф.

Кого ти виокремиш з локальної сцени?

Та всі хороші. Приміром, Brother G, Strukturator, Mokri Dereva, Sommer, Vaschenko, Komponente, Shakolin і DJ Borys.

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.