Cxemcast 020 – Inga Mauer

Нечасто зустрінеш російського діджея, що постійно їздить грати в Європу. Як ти до цього прийшла?

Ну от якось занесло. Любов до музики, іншої відповіді не бачу.

Розкажи про свою роботу в Clone. Що це таке, чим там займаєшся?

Це нідерландська організація: лейбл з кількома підлейблами, магазин вінилу і відома в музичному світі дистриб'юторська компанія. Вона загалом спеціалізується на електронній музиці. Мої обов'язки? Відразу все й не перерахуєш, їх дуже багато. Це ж цілий комбінат! Плюс весь час доводиться спілкуватися з людьми. Вчу ось нідерландську мову, скоро іспити...

У Європі справді є попит на продюсерів та діджеїв зі Східної Європи? Чи це все штучний хайп, який створили ми самі?

Ти про когось конкретно? Я взагалі не бачу ніякого хайпу. У мене є троє приятелів, і вони затребувані артисти, але не тому що вони зі Східної Європи, а тому що працюють цілодобово як коні.

Чим відрізняються вечірки за кордоном і у нас? Розкажи про твою найкращу вечірку.

Усе дитинство я росла на музиці нідерландського лейблу Bunker, знала про всіх і кожного; про те, як в 90-х влаштовували навіжені підвальні техно-вечірки, де всі зливалися в єдину енергетично-наркотичну кулю. Я відчувала, що це щось особливе, таємниче, щось «не для всіх» — для обраних чи що... Опинитися там, подивитися хоч одним оком на все це божевілля — це була моя дитяча мрія. І вона збулася, але інакше — тепер сама граю на цих вечірках. І всі мої дитячі кумири перетворилися на близьких друзів і колег. Але вечірку Bunker не можна порівнювати з жодною іншою європейською, і тим паче — російською. Це щось принципово інше. Вони досі таємні — закриті, як у нас люблять казати — і без жодних анонсів у соцмережах. Шеф лейблу особисто надсилає всім листа на пошту або передає листок формату A4 з запрошенням (і з баладою давньофранцузькою мовою, приміром). А в день вечірки ти бачиш колосальну кількість людей, які спеціально прибули з різних міст і країн, аби взяти участь у цьому божевіллі. І так, це справді безумство. Там ти забуваєш, хто ти є і як одягнений, навіть з ким прийшов. Там є тільки музика й любов, і пекельний стробоскоп.

Якщо говорити про інші вечірки, то вони мало чим відрізняються. Я всюди дуже щаслива, адже зустрічаю прекрасних людей, з якими танцюю і веселюся до ранку. Багато з ким опісля стаємо друзями, вони часто прилітають до мене на вечірки, але вже в інші країни, і ми також нестримно веселимося. А з деякими зав’язуються робочі відносини і народжуються проекти.

Як справи з твоїми вечірками 808 Problems?

Пройшли в Росії і Німеччині. Зараз вони в лісі, у відпустці.

Неодноразово чув про те, що в Пітері донедавна взагалі не було клубів: або бари, або окремі вечірки. Що ти можеш сказати про нічну культуру Пітера? Як вона зараз розвивається, що відбувається цікавого?

Я мало що знаю про нинішню ситуацію — більше року не живу в Петербурзі. Хіба що з фотографій, і виглядає все гідно! Те, що, мовляв, не було клубів — брехня. Клуби завжди були, вечірки з гідними артистами теж, просто не було всезагальної уваги до цього. Можу сказати так: донедавна не було моди на гарну електронну музику. Однак, нещодавно різні петербурзькі тусівки злилися в одну, і я надзвичайно рада.

Легко помітити, що останнім часом ти часто в Києві. Це любов?

Звісно, любов! Я взагалі нічого не роблю без любові! У моєму житті навколо лише любов.

Чи важко дівчині бути діджеєм?

Чи важко хлопчикові бути діджеєм? (Сміється)

Які в тебе плани на майбутнє?

Південна Америка.

Поділишся треком, який ти обов'язково зіграєш на Схемі?

Bunker Records 024 – Musik Aus Strom.

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.