Кажуть, Львів — культурна столиця. А ти що думаєш?
Люди отримують те, на що заслуговують.
Ще кажуть, що Львів розвивається. Чи багато змінилось? Вечірки стали кращими і не такими периферійними?
Вечірки? Гм... Інколи це настільки нудно, що навіть не знаю, що сказати. Можливо, щось і змінилося, та мені рідко буває цікаво. Старий я вже став.
Ти лише граєш чи ще й організатор?
Була серія Алґоритм. Я ідеолог та співорганізатор, хоча моя роль радше полягала в створенні дизайну. Івентів було три чи чотири штуки. Деколи було більш вдало, деколи менш. Складно одночасно організовувати й грати на своєму івенті.
Чув про львівський клуб Underground. Чому його закрили?
Видно, був надто андеграундний для Львова.
Тобто зараз нічого не відбувається?
Відбуваються вечірки в Арсеналі, але щоб я відчував якусь особливу концепцію, то ні. Можливо, слабко за тим слідкую. Мабуть, я просто галицький техно-сноб.
А яке техно слухають галицькі техно-сноби?
Наразі досить гарно звучить шум роботи газового лічильника… Насправді, це не зовсім жарт: чим далі, тим більше люблю слухати звуки середовища, їх поєднання. Навіть не те щоб люблю; звертаю увагу на них, на їх текстури, так би мовити.
Я б сказав, що ця музика радше для продюсерів.
Не зовсім зрозумів.
Навколишні звуки та шуми — діджею навряд чи вдасться таке поставити.
Так, це буває красиво. Якщо ставити в ширшому значенні — не просто на «техно-дискотеках», у найкращому розумінні того слова, — то чом би й ні? Усе залежить від того, як, коли, нащо; з іншого боку, спонтанність теж важлива.
Розкажи про львівських музикантів. Чи є цікаві імена?
Та всі наче класні: проект Хатнєграння, техно-продюсер і диск-жокей Svarog, драм-н-бейс дует Derrick & Tonica. Також є чуваки G.F.N. (Галицький Фанкі Нойз), які перебувають у жорсткому андеграунді та не бажають звідти вилазити. Навіть не знаю, чи добре зробив, що взагалі про них згадав. Ще образяться — такі вони андеграунді. Також є хлопці з Zavtra.Fm, які більше по хаусу.
Це нові формації? Молоді музиканти?
Молоді душею.
Тоді поговоримо про історію. Галичина дала багато добрих рок-музикантів, а що було з електронною музикою?
У 90-х усе, звичайно ж, іскрилося від нових повівів та напрямків. У багатьох напрямках були діджеї. Пам’ятаю радіо-програми Екстремум Чарт, а пізніше Неопост, яку вів DJ Bobrovski. На них я й зростав. Пізніше була програма Лівер Ефір на радіо Ініціатива, там було повне свавілля — у стилях, подачі та тематиці програм. Це заворожувало й місцями збивало з пантелику, але це були найбільш безпосередні й справжні радіошоу. Дякую, що відновив спогади, а то я вже геть усе позабував.
Чому все вимерло?
Не знаю. Можливо, зникла якась іскра, а можливо, у людей з’явились інші інтереси. Нє судьба.
Розкажи про свій мікс. Здається, він балансує на межі хаусу й техно — ніби відтворює суперечку між ними.
Почнімо з того, що я взагалі не техно-діджей. У мене жодної платівки з Трезора нема.
Тоді що є твоєю музикою?
Я різну музику люблю. Ту, яка викликає асоціації і, ти вірно помітив, містить суперечність. Але не завжди в плані стилю. Радше складнощі настрою композиції, настрій суперечливий і неконкретний. Класно, коли простий трек без слів може поставити багато запитань. Однак, мій мікс більш фанкі, ніж те, про що я зараз розповідаю. Люблю, коли є підтекст, коли є ледь помітна іронія чи самоіронія. Можливість стати стороннім спостерігачем за допомогою музики — безцінна.
Такий собі постмодернізм?
Якось так, але я боюсь цього слова.
Чому Lawrin? Це твоє прізвище?
Лаврін — ім’я.
Гарне ім’я. І про що ти думаєш, коли граєш?
Залежить від того, що граю.
Якщо техно?
Техно ж різне буває. Задушливо трішки робиться, коли скочуюсь у бік параної. Хоча не тільки коли граю. Коли гідний мікс такого плану в плеєрі слухаю, то також.
Ніби під час ритуалу самознищення?
Ого, за що ти так?! (сміється) Так, різна екзистенційна хуйня буває.
А як ти ставишся до того, що більшість публіки ходить на вечірки не заради музики?
Навіщо себе так обкрадати? Не розумію…