Cxemcast 017 – Lawrin

01. Ben Klock - Grip [Ostgut ton]
02. Trus'me - Somebody [Prime Numbers]
03. Marco Bernardi - Broken Silences [Clone Royal Oak]
04. Josh Wink - Acid Tonick [Poker Flat Recordings]
05. Skudge - Melodrama [Skudge Records]
06. Mood 2 Swing - Move Me [Music For Your Ears]
07. Jeroen Search - Jsms 2.0 [Figure SPC]
08. Mike Dehnert - Nano [Clone Basement Series]
09. Dario Zenker - 27 Northwest [Ilian Tape]
10. Deflecting - Treatment [Techno Gipsy]
11. Adam Beyer - Simple Maze (Skudge RMX) [Drumcode]
12. Marcel Fengler - Rapture [Ostgut Ton]
13. Roman Lindau - Under Pressure [Fachwerk]
14. Tripeo - Untitled #2 (First Trip) [Tripeo – TRIP1]
15. Bleak - Fun [Deeply Rooted House Records]
16. Frozen Border 01 - Untitled 01 [FB 01]
17. Terrence Dixon - Return Of The Speaker People (Kausto's Sudden Aphasia Mix) [Shanti Records]

 

 

Кажуть, Львів — культурна столиця. А ти що думаєш?

Люди отримують те, на що заслуговують.

Ще кажуть, що Львів розвивається. Чи багато змінилось? Вечірки стали кращими і не такими периферійними?

Вечірки? Гм... Інколи це настільки нудно, що навіть не знаю, що сказати. Можливо, щось і змінилося, та мені рідко буває цікаво. Старий я вже став.

Ти лише граєш чи ще й організатор?

Була серія Алґоритм. Я ідеолог та співорганізатор, хоча моя роль радше полягала в створенні дизайну. Івентів було три чи чотири штуки. Деколи було більш вдало, деколи менш. Складно одночасно організовувати й грати на своєму івенті.

Чув про львівський клуб Underground. Чому його закрили?

Видно, був надто андеграундний для Львова.

Тобто зараз нічого не відбувається?

Відбуваються вечірки в Арсеналі, але щоб я відчував якусь особливу концепцію, то ні. Можливо, слабко за тим слідкую. Мабуть, я просто галицький техно-сноб.

А яке техно слухають галицькі техно-сноби?

Наразі досить гарно звучить шум роботи газового лічильника… Насправді, це не зовсім жарт: чим далі, тим більше люблю слухати звуки середовища, їх поєднання. Навіть не те щоб люблю; звертаю увагу на них, на їх текстури, так би мовити.

Я б сказав, що ця музика радше для продюсерів.

Не зовсім зрозумів.

Навколишні звуки та шуми — діджею навряд чи вдасться таке поставити.

Так, це буває красиво. Якщо ставити в ширшому значенні — не просто на «техно-дискотеках», у найкращому розумінні того слова, — то чом би й ні? Усе залежить від того, як, коли, нащо; з іншого боку, спонтанність теж важлива.

Розкажи про львівських музикантів. Чи є цікаві імена?

Та всі наче класні: проект Хатнєграння, техно-продюсер і диск-жокей Svarog, драм-н-бейс дует Derrick & Tonica. Також є чуваки G.F.N. (Галицький Фанкі Нойз), які перебувають у жорсткому андеграунді та не бажають звідти вилазити. Навіть не знаю, чи добре зробив, що взагалі про них згадав. Ще образяться — такі вони андеграунді. Також є хлопці з Zavtra.Fm, які більше по хаусу.

Це нові формації? Молоді музиканти?

Молоді душею.

Тоді поговоримо про історію. Галичина дала багато добрих рок-музикантів, а що було з електронною музикою?

У 90-х усе, звичайно ж, іскрилося від нових повівів та напрямків. У багатьох напрямках були діджеї. Пам’ятаю радіо-програми Екстремум Чарт, а пізніше Неопост, яку вів DJ Bobrovski. На них я й зростав. Пізніше була програма Лівер Ефір на радіо Ініціатива, там було повне свавілля — у стилях, подачі та тематиці програм. Це заворожувало й місцями збивало з пантелику, але це були найбільш безпосередні й справжні радіошоу. Дякую, що відновив спогади, а то я вже геть усе позабував.

Чому все вимерло?

Не знаю. Можливо, зникла якась іскра, а можливо, у людей з’явились інші інтереси. Нє судьба.

Розкажи про свій мікс. Здається, він балансує на межі хаусу й техно — ніби відтворює суперечку між ними.

Почнімо з того, що я взагалі не техно-діджей. У мене жодної платівки з Трезора нема.

Тоді що є твоєю музикою?

Я різну музику люблю. Ту, яка викликає асоціації і, ти вірно помітив, містить суперечність. Але не завжди в плані стилю. Радше складнощі настрою композиції, настрій суперечливий і неконкретний. Класно, коли простий трек без слів може поставити багато запитань. Однак, мій мікс більш фанкі, ніж те, про що я зараз розповідаю. Люблю, коли є підтекст, коли є ледь помітна іронія чи самоіронія. Можливість стати стороннім спостерігачем за допомогою музики — безцінна.

Такий собі постмодернізм?

Якось так, але я боюсь цього слова.

Чому Lawrin? Це твоє прізвище?

Лаврін — ім’я.

Гарне ім’я. І про що ти думаєш, коли граєш?

Залежить від того, що граю.

Якщо техно?

Техно ж різне буває. Задушливо трішки робиться, коли скочуюсь у бік параної. Хоча не тільки коли граю. Коли гідний мікс такого плану в плеєрі слухаю, то також.

Ніби під час ритуалу самознищення?

Ого, за що ти так?! (сміється) Так, різна екзистенційна хуйня буває.

А як ти ставишся до того, що більшість публіки ходить на вечірки не заради музики?

Навіщо себе так обкрадати? Не розумію…

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.