Cxemcast 016 – Recid

Як звучить Кропивницький — твоє рідне місто? Що там відбувається, які є проблеми?

Тут важка ситуація, як економічно, так і культурно. Місто вже давно не розвивається. Для молоді, яка цікавиться чимось крім боксу і качалки, варіантів весело провести час небагато. Тому ми разом з Сергієм Олійником з Techno.ua вирішили створити нову компанію. Назву вигадали просту, але змістовну: Yellowcake. Наше місто дехто називає «уранове гетто», адже в області багато уранових шахт. «Жовтий пиріг» — це збагачений уран, у який додають сірку й отримують потужне ядерне паливо.

На кого в Кропивницькому (і взагалі в Україні) варто звернути увагу?

Мій друг Діма Даниленко пише трушний і мінімалістичний музон. Під перевантажену 909-у бочку записує гіпнотичні секвенції, м'яко модулюючи фейдери вручну. У Києві Костя Лобанов записав уже чимало треків, у яких є свій стиль і заздалегідь визначені ідеї. У Одесі його нещодавній лайв оцінили на п'ять з плюсом. Ще мені подобається музика Михайла Шевченка aka Enformig, Льоші Волосунова aka Hateyouall і Кості Карпіна. Варто послухати!

Як ти прийшов у техно і що воно значить для тебе?

Усе завдяки моєму старшому братові. У першому класі я слухав The Prodigy, The Chemical Brothers, Moby. У 2006 році в руки потрапила збірка з модною на той час техно-музикою, і я зрозумів, що пряма бочка в 128 ударів на хвилину — це моє! Там були треки штибу Väth vs. Rother – Komm і DK8 – Murder Was The Bass. Стало неможливо слухати комерційне техно, і все популярне стало неприємним.

Стара детройтська школа і модернізована берлінська хвиля змінили мій смак. А чорна музика вказала мені на справжній сенс цих чарівних звуків, прищепила любов до класичних інструментів і брудного саунду. Європейці всю цю справу звели до мінімуму — знищили хай-тек джаз з Нового Світу.

Ти більше діджей або продюсер? Це взагалі пов’язано?

Я ніколи не називав себе діджеєм, та й не люблю це слово. Але мені дуже подобається бути на його місці. До того ж, це дає мені знання, корисне для створення музики. Коли продюсер створює на початку і наприкінці трека луп на хвилину, діджеїнг та продюсинг стають взаємопов’язаними. Та й загалом, мені здається, що коли пишеш техно для зручності діджея, шансів випустити музику більше.

Який твій робочий стіл?

У мене немає аналогових інструментів і заліза для процесингу. Усе, що мені потрібно, я з легкістю роблю в Ableton Live. Моя головна зброя — семплинг; плагіни, що імітують вінтажний звук, теж дають потрібний результат. Головне розуміти, як вони працюють і що до чого. Можливо, у майбутньому заведу залізо для обробки музики, але для гарного пре-мастерингу мені вистачає віртуальних пристроїв.

Хто вплинув на твою творчість?

Звичайно ж, бельвільска трійка та їх колеги з Детройта. А знайти себе мені допомогли Рене Павлович, Марсель Фенглер і брати Зенкери. Це ті хлопці, які відмінно поєднують ідеї минулого з сучасним звуком, і навпаки. У кожного з них є те, що заводить мене і змушує писати нову музику.

Яке місце України на світовій сцені?

Поки все йде добре, техно розвивається з кожною вечіркою. Якщо я не помиляюся, за останні півроку Київ відвідали всього чотири європейських артиста, але кожен з них справив величезне враження на людей. Уяви собі, що буде, якщо привози ставатимустья частіше, світловий супровід буде кращим, а людей буде приходити більше. Ми до цього йдемо і це навряд чи зупиниться.

Можеш назвати найближчі тенденції розвитку танцювальної музики?

Не можу сказати щодо всієї танцювальної музики, та в техно вже з’явився новий відтінок. Послухайте Lakker, Ontal, Ascion. Може, ви скажете, що нічого нового в них немає, — але їх ламаний ритм і дисторшн на майже всіх інструментах звучать круто.

З якими проблемами ти стикаєшся як молодий музикант?

Складно назвати ті труднощі, які стоять переді мною, проблемами. У наш час вирішується усе.

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.