Cxemcast 015 – Borys

01. Even Tuell - Tailorboy (Out To Lunch)
02. VC-118A - Propulse (Tabernacle)
03. Mix Mup - Sequoflec (The Trilogy Tapes)
04. Geena - ICO (Antinote)
05. MOME - Control (Tevo Howard Remix) (Fragil Musique)
06. Antenna - In August (Unreleased)
07. Unbroken Dub - Selfbreak (Wicked Bass forthcoming)
08. Even Tuell - ... (Workshop 004)
09. Elbee Bad - Gonna Be A Great Night !! (POD's Tribal Tech-House Remixx) (LaRhon Rec)
10. DJ Slip - Over Unity EP (Missile)
11. Steve Poindexter - Cats (L.A. Club Resource)
12. Deviere - SYMP (Mathematics)
13. Ever Vivid - Lost Love (Open Mind Recordings)
14. Baby Ford & The Ifach Collective - On The Floor (Klang Electronik)
15. Sleeparchive - Hospital 04 (Sleeparchive)
16. Chevel - Oberdan Mall (Non Series)
17. Exos - Attfalt (Thule Records)
18. Infiniti - Think Quick (Remodeled By Moritz von Oswald)

 

 

Як пройшла твоя остання поїздка в пітерський клуб Mosaique? Чим він відрізняється від київських?

Дуже класно! Грали разом з Назаром, обидва дуже задоволені. Mosaique — відмінний клуб, у якому все зроблено як треба: звук, світло, лайнапи. Та й приміщення таке, що око не відвести. Різниця з Києвом, звісно, є. У Пітері відпочивають активніше, і так було завжди. Тусується дуже багато людей, є чимало цікавих клубів та барів, і взагалі відбувається багато чого кльового. Зокрема, у музиці: у магазині вінилу База дуже цікаво було побачити пристойний стос платівок від хлопців з Пітера. Музика там досить різна, але те, що в Пітері існує й росте музична сцена, — це факт.

Коли вже будуть стоси платівок з українськими артистами? У чому проблема наших хлопців? Не вистачає грошей, таланту — чи нема сцени?

Гроші тут ні до чого, а сцена — так. Талант у наших хлопців, звісно, є, потенціал теж. Я знаю багатьох молодих музикантів, які працюють навіть не те щоб у стіл, а просто собі в кайф. Однак, через рік після невдач із розсилкою промо на великі (наскільки це слово доречне для електронної музики) лейбли, треки видаляються — набридає. Я жодного разу не спостерігав банальної ситуації — передати флешку зі своєю музикою якомусь власнику лейблу/діджею, що приїхав до Києва пограти. А взагалі, Vakula, SE62, Etapp Kyle, Woo York — у нас є, ким пишатися. Просто таких хлопців могло би бути більше — і я впевнений, що буде.

А що ти скажеш про касетну хвилю? Чи працює це в Україні?

Гм. Як діджею мені не зрозуміло, що саме робити з касетою. Видавати танцювальну музику на касетах — це глухий кут, а для нойз-, ембієнт- і тому подібної музики це класна штука. В Україні такий лейбл навряд чи помітять, а у світі — цілком. Залежить передусім від музики.

Ти не хотів би відкрити власний? Із твоїм досвідом, усе має все вийти.

За останній рік чув від кількох друзів, що вони збираються відкривати свої рекорд-лейбли. Ідея гарна, але варто розуміти, що саме видавати. Скажімо, треба мати матеріал на перші три-п’ять релізів; плани на наступні п'ять. І щоб було розуміння, яку саме музику видавати, який звук — і щоб усе це продавалося. Мені здається, реліз на іноземному лейблі — це дуже добре для українського артиста. І це, до речі, чудовий фільтр якості продакшена. Інакше кажучи, якщо твої треки визнали лейбли рівня Firecracker, значить, усе робиш добре. Не підписали — працюй далі.

Не можу не запитати про Жигулі, твій дует зі Славою. Хто за що відповідав, як він розвивався, чому Жигулів уже нема?

За угар на вечірках ми відповідали нарівно. Якщо говорити про розвиток, варто згадати клуб Xliб: якби не він, не було б цих вечірок і нашої тусівки. Зараз ми не граємо разом, і це цілком зрозуміло з огляду на те, що до того ми грали разом близько десяти років і поступово наші смаки ставали все більш різними. Діджеїти лише бек-ту-бек — нудно: стоїш і чекаєш, поки напарник підбере і зведе наступний трек. А взагалі, це були чудові часи. Учора переглядав відео з вечірок в Хlібі, це було справді круто!

Тепер тебе часто можна побачити b2b з Назаром.

Не знаю, з ким ще у мене стільки схожої музики. З Назаром дуже легко грати, це найближчий мені за духом і за звучанням київський діджей.

Деякі називають тебе «патроном брудного звуку». Хайп дістався і до Києва?

Щодо брудного звуку — поставити щось із L.I.E.S, The Trilogy Tapes або Lobster Theremin я, як і раніше, люблю. Та й взагалі, це все, звісно, перебільшують. Порівняно з сучасним техно, будь-яка пластинка з Чикаго 80-х (їх я завжди беру з собою) — це брудний звук. Не скажу, до речі, щоб у Києві це було хайпово. А ось у світі є таке. Останнього року трохи сумно спостерігати пошесть лоу-фай звучання в хаусі і техно. Цей саунд тепер всюди, а крутих треків більше не стало.

Це ти про імітацію 4 Club Use Only?

Типу того, Флоріан Купфер і компанія.

Чимось схоже на панк-культуру. Той же Рон Мореллі (бос лейблу L.I.E.S.) весь час підкреслює свій бекграунд.

Я з дитинства почав цікавитися електронною музикою, ніякого панк-року. Спочатку, щось штибу євроденсу і звичайного трешу з касетних розкладок, потім — записи нічних радіоефірів з електронною музикою з Європи Плюс, Радіо Активність, Супер Нови. Звичайна історія. У той час, коли я почав слухати хаус-музику, крім диско-хаусу складно було щось почути. Мені дуже допомогло знайомство — мабуть, у 1999 році — з Сергієм Лапко aka Dj Лапоть, а трохи пізніше — з Олегом Соколовим. У них я міг послухати іншу музику, позичити журнал DJ Magazine. Зараз таке важко собі уявити, і складно навіть переповісти, наскільки це все було для мене важливо. До Сергія періодично приїжджали діджеї з Лондона, привозили сумку з новими платівками, грали на них сет, а іноді продавали йому і його друзям-діджеям усе, включно з, власне, сумкою. Найменш ходовий товар — платівки з діп-хаусом та іншою «некиївською» музикою — лежав без діла, а потім опинявся у мене. Я досі зберігаю кілька крутих платівок з того часу: Nuphonic, Force Tracks, Derrick Carter.

Останнім часом утратився важливий статус діджея-просвітителя. Грають усі кому охота, та гарних діджеїв досі мало.

Я гадаю, це нормально. Зайві згодом відсіються.

Якщо не секрет, яку платівку обов'язково поставиш на Схемі?

Ось цю: Steve Poindexter – State Of Shock.

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.