Cxemcast 008 – Lumitecc

Судячи з твого мікса, ти любиш переплітати музику в різноманітних стилях. Чим ти керуєшся, коли відбираєш «ті самі» треки?

Мікс для подкаста відрізняється від живого виступу. Якщо на танцполі основний орієнтир — реакція людей на музику, то тут важлива саме історія, задум, а треки можуть бути абсолютно різними. Усе залежить від настрою, тож для мене вибір музики — це завжди вільний селекшн, і найчастіше він відбувається вже під час створення сету.

Яку історію розповідає твій мікс?

Гадаю, це історія про те, що в сучасній хаус- і техно-музиці все не так погано. Де я знаходжу музику? Зазвичай клацаю Juno до нескінченності.

Ти говорив, що вже два роки не відвідував вечірки. Хіба не важливо ходити на них, щоб тебе знали й частіше запрошували грати?

Я завжди ходив на вечірки заради самої тусівки і, звичайно ж, музики. Люди, зв'язки — це другорядне. Звичайний ланцюг «тусівка — корисні знайомства — діджеїнг» не для мене.

Для тебе діджеїнг — це гобі чи все ж покликання?

Діджеїнг — це більше заняття для душі й настрою. Ніколи не переймався про те, де б пограти, адже пропозицій завжди досить, а от можливість і бажання є не завжди. Зараз граю нечасто через велику зайнятість; зазвичай раз на два місяці ставлю треки в одному зі столичних клубів. Узагалі-то я й діджеєм ніколи себе не вважав, бо не займаюся цим професійно і регулярно. Діджеям зараз важко. Наприклад, моя остання покупка на Juno перевищила будь-які припустимі межі — сподіваюся, моя дівчина не читає це інтерв'ю!

Як поживає твоя колекція платівок?

Для мене вінил — це насправді можливість зберегти улюблену і важливу музику. «Цифра» недовговічна, хоч і більш мобільна, що зараз дуже важливо. З «пластів» уже майже не граю. Знаєш, у мене досить дивна колекція. До речі, зараз мене дуже заспокоює класична інструментальна музика. Хоч я і не фанат, нещодавно підсів на музику а-ля Джонні Грінвуд. А взагалі було б цікаво спробувати зіграти лайв. 2015 рік планую присвятити цій ідеї.

Розкажи трохи про те, що ти пишеш. Чого плануєш досягти як продюсер?

Пишу те, що виходить писати. Ніколи не сідаю за цю справу, попередньо накидавши в голові чіткий план: так, тут буде таке ось техно, а тут такий от хаус. Мені здається, це трохи нерозумно. Музика повинна відображати внутрішній світ, тоді все чесно. Я починаю писати, а потім пішло-поїхало… Нещодавно почав використовувати аналог, купив кумендну драм-машину. Як я без неї весь цей час жив?

Багато хто скаржиться на занепад хаусу і техно: мовляв, класика все одно краща. Що ти про це думаєш?

Я не згоден. Класика завжди буде класикою, її не можна порівнювати з тим, що відбувається зараз, тому що тоді втрачається це «зараз». Наразі є багато цікавої, якісної музики. А стосовно людей, які постійно критикують і багато говорять... Зазвичай за маскою глибоких знань ховаються звичайні, нічим не примітні сноби, для яких життя — це лише базікання на форумах.

Тоді на кого варто рівнятися з сучасних музикантів?

Передусім на нові імена, які вже встигли виділитися серед усталеного кола артистів. У цьому році мені дуже сподобався Call Super. Ще є з десяток нових імен, від музики яких я в справжньому захваті. З'являються нові течії, артисти знову не бояться експериментувати, розсуваються звичні рамки, і це неймовірно!

Досить оптимістичний погляд. А що тоді відбувається з локальною танцювальною сценою?

Ті хлопці, з якими я знайомий, мені подобаються. Те, що вони роблять — з душею і для душі. Мені не соромно за нашу техно-тусівку, у ній є щось первісне і щире. А проблема завжди одна і та сама — курс валют.

Якщо серйозно, проблема нашої країни — це низький рівень культури як загалом, так і в музиці. Я не розумію, як виживають нинішні промоутери, які намагаються привити гарний смак за допомогою дорогих «привозів», бо привозити особливо нема для кого. Детройт, Чикаго, Лондон — ці міста вільно розвивалися сотні років: культурно, музично, як завгодно. А нам важко після того, що відбувалося всі ці роки в нашій країні, але, гадаю, у нас все ще попереду.

 

 

Інтерв'ю взяв Богдан Конаков.