Як змінилося твоє життя після повномасштабного вторгнення? Ти виїздив кудись в евакуацію?

Мені зараз важко уявити себе без війни та її наслідків. Було життя до, а тепер є життя після. Кожен день і все, що мене оточує, — пов’язано з війною. Навіть коли все ніби спокійно, від цього стає ніяково й досить підозріло, бо якщо в Київ тиждень не летять ракети чи дрони, то на сході щохвилини продовжуються обстріли. Звичайно, ми досі про щось домовляємось та будуємо плани з близькими людьми й друзями, але загалом живемо одним днем. 


Коли почалося повномасштабне вторгнення я поїхав у Львів. Як трохи прийшов до тями, відчув, що не на своєму місці. Тоді мені написав мій друг Олексій Саваж та запропонував приєднатися до них у «Хань» волонтерити на кухні. У Києві мій дім, у ньому я почуваюся більш впевнено, завжди знаю куди піти та що робити, тому причин повертатися було достатньо.

Чи вплинула війна на твої музичні вподобання в якийсь спосіб?

Я ніколи себе не обмежував жанрами, але останнім часом особливо багато слухав український фольклор, за що велика подяка каналу мого друга Володимира Бенедичука «записи українського фольклору». Ще відкрив для себе альбом Марії Бурмаки «Ой Не Квітни, Весно», а також багато слухав Вежу Хмар та Ігоря Цимбровського. 
В електронній танцювальній музиці все без змін, головне щоби без російського коріння, єдиний виняток — це Buttechno (Pavel Milyakov), який із першого дня повномасштабного вторгнення відкрито підтримує український народ і має чітку позицію стосовно війни в Україні.

Через війну багато хто вимушено змінює звички — ми більше часу проводимо наодинці, а звичні розваги часто недоступні. У тебе з’явилося якесь нове хобі абощо?

Думаю, що останні півроку було більше фізичної активності: сходив у два походи Карпатами та часто займався велотренуваннями. Крім діджеінгу я працюю графічним дизайнером, у вільний час займаюся різними візуальними дослідженнями та слухаю музику. У 2020 році я заснував проєкт Path Mode, присвячений аудіовізуальним практикам. Зараз це здебільшого серія міксів та постери для заходів, інколи там з’являється оформлення платівок для лейблів моїх друзів, зокрема Wicked Bass та Amanita Gems. Є бажання розвивати Path Mode ще і як лейбл та робити більше проєктів, пов’язаних із музикою та подіями.

Як ти даєш собі раду зі стресом?

Дивлюся військові хроніки, наприклад, «Битва за Київ. Правий берег» та різні інтерв’ю з українськими військовими. Останнє, що дивився — «Богдан Кротевич, позивний Тавр». Крім того, що це цікавий та корисний досвід, яким діляться хлопці, мені такий контент допомагає залишатися в реальності та ліпше розуміти події, що відбуваються — тоді не так страшно їх переживати. Також намагаюся більше часу проводити на вулиці й зустрічатися з друзями.

Я знаю, що ти час від часу граєш на вечірках. На твою думку, чому потрібні такі події в умовах воєнного часу?

Якщо чесно, то я не думав, що повернуся до діджеінгу. Мені здавалося, що я втратив чутливість — треки не чулися, не відчувалися. Коли грав перші рази, то взагалі не розумів, що відбувається, діяв ймовірніше за інерцією. Але я вважаю, що вечірки це частина культури і вони так само потрібні як кінотеатри, театри, галереї тощо. Та і власне «вечірки» змінилися — вони відбуваються вдень, закінчуються до початку комендантської години й часто націлені на збір коштів для ЗСУ чи гуманітарних потреб. На перших літніх заходах люди були здебільшого пригніченими, напруженими, розгубленими, але згодом помітно стало ліпше. Музика беззаперечно має рекреаційний вплив, такий необхідний людині. Крім цього, важливе відчуття спільності, що виникає на таких подіях — навіть якщо ти прийшов один послухати якогось діджея, ти все одно відчуватимеш єдність із іншими.

Чим відрізняються події у Львові та Києві, наприклад? Ти відчуваєш різницю того, як переживають війну мешканці цих міст?

На мій погляд, переживання у всіх приблизно однакові. Але звісно, якщо порівнювати з Києвом, то у Львові було менше прильотів і це позитивно вплинуло на атмосферу міста та настрій людей. Події теж не дуже відрізняються, хоча в Києві вечірки більш масштабні та насичені, також більше артистів як місцевих, так і запрошених.

Розкажи про найцікавіших артистів зі свого міксу.  

Звісно, це Borys, мій близький друг та гуру; Darren Allen, діджей та продюсер із Північної Ірландії; Andy Garcia, діджей та продюсер із Детройта — завжди беру їхні платівки з собою. Також хотілося б звернути увагу на моїх близьких друзів — Влада Шарапу та артиста Ігоря Окунєва із волонтерської організації Livyj Bereh, які зараз займаються відновленням будинків. Через них ви можете підтримати людей з України.