Aiess — Smk [система]
Polygonia — Acacia [Deflection Music]
SI Process — Dissappear [-]
Karoon — Степ (feat. ТУЧА) [Khvylia Records]
Samoh & Taïk — Budah [Space Trax]
Seigg — Undefined Loopwork 00 [-]
Arthur Kriulyn — Error 34 [Standard Deviation]
Elad Magdasi — Dance With Me Bitte [Selected]
BFVR — Dark Sewing Machine (Original Mix) [Animal Farm]
Arnaud Le Texier — Obscurity (Original) [Emphatic]
Ian Axide — Parallel 43 (Original) [Black Codes]
Union of trident — Povitryana tryvoga [Progressive Future]
Cristian Varela — Paranoid [Primate]
Saturn Reigns — Escaping Scene [-]
Umek — Enhance The Tension (Original Mix) [Music Therapy]
BLANKA (ES) — Reality's Escape (Original Mix) [Animal Farm]
Drua — Leisureplex (Mor Elian Remix) [Spray]
Boulderhead — Into The Void (Master) [Coma Traxx]
Sublime — The Theme — Fade Mix [Limbo]
DJ Trance — Indians And Aliens (Roza Terenzi Terrestrial Mix) [Kalahari Oyster Cult]
Привіт! Як ти? Після початку повномасштабної війни ти переїхала в Берлін. Як взагалі змінилося твоє життя?
Привіт! Загалом, непогано. Життя, звичайно, кардинально змінилося. Як у хороший, так і в дивний бік водночас. До початку повномасштабного вторгнення здавалося, що життя складається з непорушних цеглин — планів та ідей, — а вони враз розсипалися. Виявилося, що тебе може підхопити й кудись понести хвиля, тож тобі доводиться вчитися дихати під водою.
Уже адаптувалася до нового міста? Чого бракує найбільше? Що з нового тебе найбільше тішить?
У Берліні я була багато разів, грала на вечірках, у мене тут є друзі. Тому вибір спочатку впав на це місто, адаптуватися було нескладно. Були думки про переїзд і до повномасштабного вторгнення, але Київ мені подобається більше. Як би дивно це не звучало, але у Берліні бракує свободи. Тут настільки все нормалізовано, влаштовано, встановлено у свої межі й рамки. Тим, хто приїхав сюди вперше, може, здається, що цілуватися з будь-ким, вживати наркотики на вулиці й ходити напівголим без косих поглядів — це і є свобода, але це тільки її оболонка. Бути вільним — революція, протест. Тут такої енергії немає, натомість є більше спокою та стабільності.
Важко було приймати рішення про зміну місця проживання?
Я поїхала, навіть втекла, на початку березня, з однією валізою й кішкою в руках. Тоді було страшно, бо почало прилітати на Лук’янівку (а я мешкаю неподалік, на Подолі), з’явилися новини про танки, що ось-ось зайдуть у Київ, жахливі фотографії з Харкова перед очима. Здавалося, що зараз стане так само. Тому рішення було прийняте на емоціях, й ось — евакуаційний потяг, Львів, Польща, а потім Берлін. Думаю, якби я дочекалася моменту, коли в Києві стало спокійніше, то це рішення далося б мені складніше.
Плануєш повертатися в Україну?
Увесь отриманий у Європі досвід можна і треба привезти назад, поділитися їм, вкластися в розвиток і відновлення. Як артисту, мені здається, що наша музична сцена зараз переживає величезні зміни. До повномасштабної війни вона розвивалася неймовірними темпами, люди заради неї почали переїжджати з Європи в Київ. А зараз знову метаморфози. Багато хто поїхав, не всі повернуться. Але, на мою думку, після перемоги важливо допомагати нашій сцені розвиватися.
Німецький уряд часто критикують за пасивну підтримку України. Мешканці країни так само пасивні чи навпаки? Розкажи про свій досвід, будь ласка.
Є дві сторони цієї монети: політика та людяність. Європейські політики об’єктивно винні в цій війні — жадібно накачавши країну-терориста нафтогазовими грошима, граючи на два поля. Політика завжди така, вона побудована на его, на самолюбстві та користі. А є ще люди, просто людяність. Ті, хто прихистив нас, хто волонтерив на станціях прибуття біженців безперервно, хто просто написав «how are you feeling» у перші дні війни. Наші музичні індустрії давно були пов’язані, зараз стало зрозуміло, що ці зв’язки потужніше за просто ночі в клубах. Я отримала величезну допомогу й підтримку як від людей з нашої сцени, так і від незнайомців.
Ти є організаторкою та кураторкою фестивалю Outside, який відбувався в Києві у 2020 і 2021 роках. Чим для тебе була ця подія?
Це дуже класний етап у моєму житті, спонтанний і безшабашний. Склався він випадково, ми сіли з подругою обговорити барахолку, а в результаті придумали фестиваль музики й мистецтва. Ми долучили три заклади на Нижньоюрківській: Otel’, Uncovered та 20ft Radio. Це досвід, подія. Потік ідей, який мчав і на ходу складався в загальну картину. У якийсь неймовірний спосіб карантинні обмеження знімалися прямо під наші дати. Грошей у нас не було, але класні артисти давали знижки. Якщо щось було потрібне, воно обов’язково знаходилося. І ця енергія давала нам величезне творче полотно: були й техно-лайви, ранок під хаус у дворі, джазові концерти, перформанси, дрег і просто якийсь треш. Весело, освітньо і дивно. Мені дуже подобається такий заряд. Але, як будь-який експеримент, він не міг тривати вічно. Експерименту треба було набути або конкретну форму, або зникнути в нескінченність. Думаю, що якби не почалася війна, ми б зробили третю варіацію цієї події, більш дорослу, але, на жаль, 2022 вніс свої плани.
Однією з гілок діяльності Outside були вечірки Gems, націлені на промоцію молодих українських артистів. Що буде з цим проєктом?
Ідея проста: хотілося показати Києву свіжий звук, щось нове. Дати молодим артистам простір для розвитку. Я й сама граю не так давно, і прекрасно пам’ятаю, як це, коли хочеться показати свою творчість на вечірці, а тебе нікуди не кличуть. Ми робили open call, сиділи й чесно вислухали увесь надісланий матеріал із моїм партнером по вечірці, обирали, спілкувалися. Хотілося знайти нестандартний підхід до звуку, свій стиль. Було дуже приємно бачити, коли після вечірки хтось із великих промоутерів кликав наших Gems на свої події. Цей проєкт хочеться розвивати й надалі.
Ти є резиденткою квір-вечірок Veselka. Розкажи більше про вашу співпрацю. Що з формацією зараз?
У нас сталася любов на фестивалі ICKPA, куди Veselka покликали мене грати. Там був танцмайданчик, що дуже запам’ятовується: спортзал із низькими стелями, червоним світлом, божевільним організмом зі спітнілих і напівоголених людей, які танцюють. Навіть стіни були мокрі! Я спочатку його трохи злякалася, а потім, напевно, зіграла один із найкращих сетів у своєму житті. Згодом хлопці покликали мене в резиденти, цю подію ми відсвяткували великою кількістю шампанського! Загалом я вважаю, що резиденція дає великий простір для музиканта. Це спільнота, підтримка і простір для творчості й експериментів. Нещодавно Veselka пройшла в Берліні, у планах — подорожувати з проєктом світом, говорити про українську квір-спільноту, збирати гроші й допомагати армії. А після перемоги, звісно ж, повернутися в Україну, тому що веселка завжди з’являється після дощу!
Наостанок хотіла б поговорити про твій мікс. Яку ідею в нього закладала?
Розпочну з пісні — це колаборація Karoon зі співачкою та музиканткою Марією Тучею, що вийшла на лейблі Khvylia. Ця пісня надовго застрягла в моїй голові — вона містична, природна і дуже українська. Хотілося почати подкаст із чогось сильного й чарівного, такого, що дає надію. Я зараз граю багато старої європейської музики, ще багато музики 90-х. Мене дуже надихає ця епоха. Але так само я стежу за новою музикою української сцени. Тому в контексті виконавців вийшов обмін між двома світами: лейбли, які випускалися після початку повномасштабної війни, і треки, написані до мого народження, і ще трошки нових європейських релізів. А власне історія міксу — це метафорична подорож із темного лісу до світанку на березі ріки. Не без пригод на шляху, звісно! Але якою б темною не була ніч, наприкінці видніється перемога.