Cxemcast 091 – Oleg Patselya
Інтерв'ю взяла Аміна Ахмед.
31.08.2022

Cxemcast 091 – Oleg Patselya
Інтерв'ю взяла Аміна Ахмед.
31.08.2022



Привіт! Розкажи спершу про мікс. Яку ідею в нього вклав? Який настрій?


Привіт! Напевно, це, як і кожен мікс, трек чи картина, є лише інструментом, хоч би й особливим, для ретрансляції бачення, смаку, для пропускання через себе відчуття музики. Це прикольно, бо свої відчуття не обдуриш — ти не робитимеш те, що тобі не подобається, тому це унікально. 

У цей мікс я вклав максимально простий та зрозумілий, енергійно-танцювальний настрій, який останнім часом превалює в моїй музиці.


Ти співзасновник волонтерської ініціативи Kyiv Angels. Кому ви допомагаєте зараз?


Зараз ми більше допомагаємо військовим — хочеться якомога швидше забезпечити їх всім необхідним, щоби пришвидшити нашу перемогу. З останніх п’яти поїздок три були до них. Цивільним ми також допомагаємо стільки, скільки цього вимагає ситуація та дають змогу наші можливості. Уже три місяці як наші поїздки виходять за межі Київської області. Переважно це Донбас та Харківська область, але буваємо і в інших регіонах. Усе залежить від запиту — ми готові їхати в будь-яку точку, аби не до кацапів. На нашій інстаграм-сторінці є вся необхідна інформація про збори, звіти та інформація щодо майбутніх подорожей. Тому ласкаво просимо.


Які інші ініціативи важливо підтримувати? Порекомендуєш фонди, яким ти довіряєш?


Українська фундація «Повернись Живим», один із найбільших фондів допомоги українським військовим.


Наші друзі з організації «Лівий Берег» — волонтерська група, що базується в Києві та допомагає в регіонах, що постраждали від війни.

Варя Лущик та Кирило Богдан — мої друзі, які самоорганізувалися і створили волонтерську справу без назви. Вони відбудовують розбомблені будинки в Чернігівській області, займаються фізично важкою, але дуже корисною роботу.


Є історії, пов’язані з волонтерством, якими хочеш поділитися?


О, так. Одна з них трапилася з нами 29 липня. Ми з Маркіяном DJ69 поїхали вдвох до мого дядька. Його звати Влад, він військовий і боронить нашу неньку на Харківському напрямі з початку березня. Ми відвозили цікаві та корисні речі, на які я робив збір у своєму інстаграмі. Привезли, поговорили з Владом та його побратимами, зробили фото для звітності й почали збиратися назад у Київ. Попередньо нам пояснили, як правильно виїхати з бази, яких орієнтирів триматися, куди не можна звертати й так далі.

Хвилин 40 ми їхали полем, бездоріжжям, розбитим асфальтом — на горизонті виднівся тільки дим. Ми почали синхронно напружуватися, бо виникло відчуття, що ми збилися з дороги, адже ані людей, ані машин, ані блокпостів, — нічого не було. Оскільки інтернет та навігатори там не працюють, ми вирішили їхати далі. За мить після того, як ми прийняли це рішення, Маркіян почув вибух праворуч від нас, а через секунди три, коли ми повернули з-за дерева, ми побачили танк, який ось ті три секунди назад здійснив постріл у нашу сторону. Навколо нього здійнялася курява, він був від нас десь у ста метрах, хоча тоді здавалося, ніби між нами відстань орієнтовно метрів 50. М’яко кажучи, ми трохи емоційно сприйняли те, що відбувається, але продовжили їхати, бо розвертатися часу не було. Танк стояв на дорозі, на яку нам треба було виїхати, тож коли ми звернули, танк був прямо позаду нас. Ми поїхали звідти зі швидкістю 200 км/год і, зрештою, усе закінчилося добре. Як згодом з’ясувалося, це був танк російської армії, який знищили приблизно на тому ж місці, де ми його бачили, через декілька днів після нашого візиту до Харківської області. Станом на зараз це спогад на все життя.


Оце так історія! Як змінилося твоє ставлення до музики? Чи слухаєш ти щось зараз?


Перші три місяці я не міг слухати музику взагалі, бо від неї я отримую задоволення, але я не міг собі це дозволити, бо збільшився рівень емпатії. Але я пам’ятаю той момент, як наприкінці травня увімкнув свою улюблену пісню The Stone Roses, I Wanna Be Adored, і сильно кайфонув! Останній час я слухаю старий класичний панк, хардкор та бритпоп. Також я поступово повертаюся до своєї музичної справи — дописую альбом, слухаю багато електронної музики для натхнення та розширення музичного світогляду.


Як взагалі змінилося твоє життя після повномасштабного вторгнення?


Життя та його цінності, усі ці звичайні радощі буденності вмить стали чимось ефемерним, неважливим. Одяг, прикраси, автомобілі, музика, яку ти слухаєш, або те, як ти виглядаєш, скільки грошей заробляєш, в якому крутому місці ти снідаєш, — в умовах війни у свідомості нормальної людини це все дорівнює нулю. Зараз усі рівні, абсолютно.

Росія на невизначений термін позбавила мене звичних справ: виступів, написання музики, подорожей, спокійних думок та можливості планувати майбутнє. Я втратив рідну для мене людину — мій хрещений батько був військовим з 2014 року і загинув під Мощуном, коли в Київській області були запеклі бої.

Але іноді здається, що я так жив усе життя: з комендантською годиною після 23:00, з сиренами й поїздками на Донбас. Це все стало чимось дуже звичним. Якщо чесно, я поки не уявляю глобально, що я робитиму після, до того ж про це поки зарано говорити — передусім треба перемогти, а потім планувати. Але найперше, що я зроблю, це, напевно, як і всі українці, піду гуляти вночі й пити вино, а ось наступного ранку будем дивитися.


Мої щирі співчуття твоїй втраті. Завдяки чому у тебе виходить триматися й залишатися в робочому ритмі?


Мій найліпший відпочинок — це їзда на мотоциклі, читання книжок та робота над альбомом. Том ям і тофу в кисло-солодкому соусі хоча б раз на тиждень — це мастхев. Але іноді, щоби відпочити та з новими силами й свіжими думками надалі займатися справами, вистачає добряче виспатися.

Не варто волонтерити з 5:00 до 22:00 без вихідних — вигоріти дуже легко. Напевно, ми всі були на межі зриву, але такого не можна допускати. Щоб зібратися, мені вистачає однієї думки про мого дядька в окопі, або іншого нашого захисника. Коли думаєш, в яких умовах та через що проходять наші військові, розумієш, що жалітися й сумувати точно не варіант. Потрібно весь час нагадувати собі, яка мета нас об’єднує і задля чого ти допомагаєш. Якщо намагатися тримати себе в гарному емоційному стану, тоді все вийде на 100%.


Ми використовуємо файли cookies.