Cxemcast 083 – Rachel Lyn
Інтерв’ю взяла Марія Устименко.
22.04.2020

Cxemcast 083 – Rachel Lyn
Інтерв’ю взяла Марія Устименко.
22.04.2020



Eartheater – OS In Vitro [PAN]
Rene Hell – Unpack; Glue [PAN]
NHK'Koyxen – 568_491 [PAN]
J. Tijn – Gundge [In An Instant]
Ron Morelli – Exhibition of Counterfeits, Part 1 [BITE]
Figure Section – Slick [Aufnahme + Wiedergabe]
Mystics – Muscaria (Cravo Remix) [Hayes]
Clouds – Jugendstijl [Headstrong]
Tor Lundvall – 2:00 am [Strange Fortune]
Delusions – Death Tree (Velovr remix) [Ballistic]
Andrea – 20th November [Illian Tape]
Uncrat – Face the Wunder [Proper Line]
Thomas Brinkmann – Mex [Editions Mego]
Miguel Verdolva – O Superman [D:Vision]
Glitch – War Path [Industrial Strength Records]
Lucky & Easy – Classylassie [Ann Aimiee]
Cardopusher – Body Count [Mechatronica White]
Developer – Get That [Failsafe]
Samuel Kerridge & Taylor Burch – Transmission 1 [DNSKER]
Mystics – Barone Lost The Duck [Hayes]
Raoul Delgardo – Digi Steelworks 2 [Sheep Recordings]
Rachel Lyn – Put The Record Back On [Unreleased]
Arpeggiators – Discover Yourself [Harthouse]



Як ти записувала цей мікс?

Коли я думаю про Схему, я уявляю той ідеальний рейв, на який ми всі мріємо потрапити. Схема — те місце, де мені зараз по-справжньому хочеться бути, і я думала про це, коли створювала цей мікс. Мені подобається енергія великих індустріальних приміщень, а відео, які я бачила, — вони ніби машина часу. Коли буде наступна Схема, я одразу сяду на літак з друзями й прилечу, щоби відчути це все на собі. 

Ти жила в різних європейських містах. Зараз ти в Берліні?

Так, зараз я живу в Берліні. Народилася в Австралії та переїхала звідти майже 13 років тому. Пожила у Мілані та Лондоні й взагалі люблю подорожувати. Перед тим, як я переїхала у Берлін, я роками приїздила туди на вихідні, суто щоб піти в клуб і в магазин платівок. Я завжди приходила з валізою в Record Loft і залишала її за касою, мовляв, у мене літак о 7 вечора, але я тут буду діґати платівки весь день. 

Я збирала музику ще в Австралії й Мілані, але не ставилася до цього як до роботи. Коли переїхала у Лондон, почала діджеїти на кількох андеграундних вечірках, а за кілька років мене почали запрошувати на прикольні резиденції, приміром, вечірка Superstition у Village Underground, та й інші промоутери мене регулярно кликали. Тоді я почала задумуватися про те, щоб писати музику.

Чому саме тоді? 

Узагалі, я завжди думала про те, щоб писати музику, але я зазвичай міркувала про те, як створювати звуки, які мені подобаються, і глибоко занурювалась у певні пласти — приміром, вивчала ранню електроніку 60-х/70-х. Тоді в мене не було інструментів, лише комп‘ютер з Ableton, який я вчила, і я намагалася робити штуки у комп’ютері — яким я зараз взагалі для написання музики не користуюся. Мені необхідно мати багато інструментів. Тоді я була у пошуках свого підходу, але комп’ютер мене точно не надихав. 

Що не так з комп’ютером?

Гадаю, мені потрібен тактильний досвід — і не потрібен повний контроль. А ще естетика… Я шукала щось особливе. Зараз я використовую комп’ютер щоби записувати музику і робити аранжування, але не використовую його як джерело звуку. Навіть у простір плагінів я не занурювалась, я не настільки технічно просунута. Тобто я, звісно, вмію працювати з комп’ютером, але створювати за допомогою нього музику — це для мене неприродно. Звісно, це просто інструмент, і я обожнюю семплінг, а тут комп’ютер і інтернет дуже допомагають. 

Якщо в мене забрати музичні інструменти, я впораюся, але не відчуватиму втіху. Шукати інструменти, вчитися на них грати — це набагато органічніше. Я саме так і вчилася: тобі цікаво, ти пробуєш різні штуки в студіях, вчишся, поки граєш на сцені, слухаєш інших, слідкуєш за тим, що вони роблять, джемиш. У мене немає формальної освіти, мене не вчили, як використовувати модульний синтезатор чи писати музику. Я вивчила все самостійно, але поступово і під впливом різних сценаріїв. 

Чому ти вирішила переїхати з Лондона до Берліна?

Я люблю Лондон, але у певний момент відчула, що мені треба звідти переїхати, адже це місто мене не надихало. У мене з людьми, з якими я спілкувалася в Лондоні, були дуже різні уявлення про співпрацю. Я хотіла все робити інакше, у мене було інше бачення. Ще я переїхала у Берлін через лайфстайл — я не створена для життя у великому місті. До того ж, я хотіла почати все з нуля. У Берліні мені пощастило одразу познайомитися з чудовими людьми, які були відкриті до нових ідей та спільної творчості. 

До того я довго економила, щоби почати будувати модульну систему (працювала як навіжена, чесно кажучи), тож почала з цього: купила колонки, модульну систему, мікшер. Вклала у це все, що могла. Мені пощастило, що в той час я познайомилася з іншими людьми, які грали на модульних синтезаторах, тож я могла приходити у їх студії й дивитися, що вони роблять, — я хотіла вчитися. Тоді я зрозуміла, що є багато чудових людей, які створюють неймовірні звуки й музику, а з ними ніхто не співпрацює, і вони граються зі своїм обладнанням на самоті. 

Відтак, заснування Modular Gang [серія лайв-подій, яку Лін заснувала у 2017] було спробою створити платформу, яка б допомогла мені вчитися і приносила б задоволення. Я досі вчуся. Неможливо купити обладнання й одразу зрозуміти, що з ним робити. Це я усвідомлюю, бо це правда життя. До того ж, постійно працювати на самоті — не дуже, тому Modular Gang стала платформою, де я могла не лише вчитися, а й знайомитися з людьми, схожими на мене, створювати нові штуки й вивчати життя разом. З кількома людьми, з якими я познайомилася, я створила вечірку. Вони до того ніколи не виступали, але я знала, що вони неймовірно талановиті. Я й сама ніколи не грала наживо у клубі. Це було наше спільне «вперше».

З чого почалася твоя співпраця з берлінськими промоутерами Oscillate?

Вони періодично кликали мене діджеїти, і одного разу я запитала, чи готові вони дати мені простір для того, щоби тестово запустити Modular Gang. Виявилося, вони завжди хотіли зробити щось схоже, і все вийшло супер. Ми робили вечірки з ними двічі на рік. Ще я роблю невеличкі події та воркшопи у берлінському магазині платівок Sound Metaphors. Це безкоштовна подія, куди будь-хто може прийти, щоб послухати прикольного артиста, який потім проведе воркшоп. 

Це основна ідея Modular Gang: усі можуть вчитися разом. Принаймні, я сподіваюся, що це бодай надихає. А ще я створила цю штуку, бо інші платформи були надто просунуті, надто серйозні для когось, як я, когось, хто лише вчиться. На той момент таких, як я, було дуже багато. Зараз це легко зрозуміти, і легко взяти участь. Це… Яке б тут підібрати слово?

Доступно?

Так, це доступно! А ще це дуже дружно і весело. Це просто весело, так завжди було і так буде завжди. Мені приємно створювати події й бачити, як хтось на кшталт Alex the Fairy, який ніколи не виступав, але неймовірно талановитий, зносить усім дах. Ще на основі Modular Gang ми створили 3Ddancer, це Алекс, Volruptus і я. Ми встигли пограти на CTM/Berghain, у Москві, на Boiler Room. Це все тому, що наша платформа допомагає андеграундним музикантам. У Берліні таких платформ небагато. 

Поки розгортається пандемічна криза, я роблю Modular Gang Internet Party. Там вже грали Lady Starlight, Nene H, Galcid з Японії, ми b2b з Алексом та інші. Там такий товариський вайб: можна дізнатися більше про артистів, зазирнути у їх студії. Це все теж задля втіхи, але також я намагаюся зібрати гроші для артистів, бо всі повтрачали роботу. Зазвичай ми в цей час влаштовуємо вечірки, і нам треба і розважатися, і мати змогу продовжувати працювати.

А як ви заснували 3Ddancer? У вашому біо на Resident Advisor написано, що проєкт розпочався як джем на Modular Gang. Ви буквально почали імпровізувати під час вечірки?

Так, ми не планували це заздалегідь. Я запросила Volruptus та Алекса пограти на дебютній вечірці Modular Gang. Перед початком я зрозуміла, що треба когось поставити у кінець і вирішила, що можна просто поджемити. І вийшло дуже круто, люди просто шаленіли! І нам так сподобалося. Потім ми зрозуміли, що з цього може щось вийти й що варто продовжувати репетирувати разом. Минулого року ми видали альбом. Усе, що ми граємо, ми записуємо — виступи, репетиції, джеми, — тож ми просто вирізали найкращі шматки, наші найцінніші моменти. Ніякого редагування — порізали, відмастерили й створили лайв-альбом на 14 треків. Він називається Great Fucking Success, адже зустрітися отак випадково, а потім створити гурт — це неймовірний успіх. 

До того, як я почала купувати музичне обладнання, я ніколи не думала, що буду грати наживо. У мене не було цього в планах, узагалі. Зараз я в однаковій мірі діджею, виступаю зі своїм гібридним ембієнтним проєктом і граю як 3Ddancer. Це просто сталося, модульні синтезатори й фізичні інструменти змінили моє життя. 

Над чим ти працюєш зараз?

Мій наступний проєкт — звукозаписний лейбл. Працюю над цим вже певний час, бо для мене дуже важливі деталі. Поки не буду розповідати про це забагато, але загалом він буде лише для моєї музики. Якщо я вирішу видавати щось від інших людей, це буде саблейбл. Мабуть, люди очікують від мене техно-релізів чи чогось такого, але все буде інакше. Це буде музика для кіно, для театру. Скоро вийде перший запис. 

Чому ти вирішила створити лейбл?

Мені подобається бути незалежною. Подобається приймати рішення: як все виглядатиме, як відбуватиметься, у чому буде ідея. Якщо ти вкладаєш контракт з лейблом, у тебе немає змоги впливати на ці речі. Отже, якби я хотіла видати трек завтра, я б могла. Мастериш, викладаєш. А якщо ти віддаєш це лейблу, вони, можливо, видадуть це за пів року, або ж вони можуть поставити це в план на наступний рік. Ось перевага власного лейбла — ти маєш більший вплив на те, що робиш, а бути уповні відповідальною за свою роботу і свій меседж так захопливо! 

Візуальна складова твоїх проєктів, зокрема те, як ти одягаєшся на виступи, виглядає дуже продуманою. Наскільки для тебе важливий цей аспект у музичному плані?

Для кожного свого проєкту у мене є певне альтер его. Звісно, я залишаюся собою і таким чином просто відіграю певні аспекти своєї особистості. Мені подобається гратися з модою, це важлива для мене тема. Вдома я маю великий гардероб для спеціальних випадків, і коли я кудись їду, я обов’язково зазираю у вінтажні магазини й на барахолки. Зокрема, я купую сукні й маю особливий фетиш на вечірні сукні й «театральне» вбрання. Коли я виступала зі своїм гібридним ембієнт-проєктом в Halle am Berghain, я була у дизайнерській сукні, яку я придбала за рік до того, усвідомлюючи, що вона ідеально пасуватиме подібній оказії. У мене купа суконь, які я ще не вдягала, адже вони призначені для певних виступів і ситуацій.

Урешті-решт, мій фокус — на тому, щоби бути вірною собі й не сумніватися у своїх ідеях. Я не хочу бути схожою на інших музикантів, я хочу бути тією, ким хочу бути. Це моя найголовніша мета: кожного дня бути трошки ближчою до тієї мисткині, якою я є. 

Музика — твоя основна робота?

Ні. У мене досі є інша робота. Музика ніколи не була моїм заробітком. Досі працюю весь тиждень, а коли повертаюся додому, працюю над музикою. Це дуже важко — мати роботу у робочі дні й виступати на вихідних, але я завжди багато працювала, і це завжди було для мене важливо. 

Як ти даєш собі з цим раду?

Я дуже організована, що, звісно, плюс, але речі відбуваються не так швидко, як хотілося б, позаяк удень я маю бути на роботі. Мені не пощастило мати змогу писати музику цілими днями. Просто не виходить, а ще мені потрібен час, потрібен простір, потрібно розслабитися, щоби писати треки й обдумувати задуми. У будь-якому разі, прокинутися і почати створювати музику — це не про мене. І проблема не у дисципліні, а в енергії, яка необхідна для таких речей. Щоранку я у метро, поряд з іншими людьми, які поспішають на роботу. Це непросто; але і музика — це ненадійно. Подивіться, що відбувається! Усі наші виступи скасовано, через коронавірус ми втратили просто все. Однак, я прагну колись опинитися у ситуації, коли я буду вільна займатися творчістю щодня, з ранку до ночі... Це те, чого я прагну, але інколи здається, що це неможливо. Бути музикантом непросто. Водночас, бути незалежною від музичного заробітку допомагає творчості: творчість може тривати, і творчість — це втеча. 

Разом з тим, я завжди плачу за музику. Навіть якщо ти не діджей, а просто любиш музику, любиш ходити в клуби — зроби свій внесок! Музика, мерч, квитки — музична спільнота не може існувати без цього. Якщо тобі справді подобається сцена, допомагай їй. Підписки на стрімінговий сервіс недостатньо, адже на цьому заробляє лише сама платформа. Купи альбом, купи трек, бодай інколи. Музика — це не безкоштовно. Ми витрачаємо скільки часу, ми приносимо так багато в жертву, щоби це відбувалося. Зроби свій внесок. 

Ми використовуємо файли cookies.