Cxemcast 080 – Virginia W

Ти в музичній сфері вже майже десять років: спершу як журналістка, а потім як діджейка і промоутерка. З чого почалося твоє знайомство з електронною музикою?

Усе вийшло доволі природно: у дитинстві я слухала багато краутроку. Електронна музика — це як фрагменти інших світів, які поєднуються у ритмі моторик, і цей тантричний плин, це множення візерунків мене завжди захоплювало. Електронна музика — те, що завжди давало нам найбільше можливостей; згадаймо альбом The Dreaming Кейт Буш, він показує, як експерименти з електронікою та пошуки творчої свободи йдуть рука в руку. Тож в експериментальному електронному середовищі я відчуваю себе вільнішою: у цій галузі ми маємо змогу долати жанрові межі та визначення, і це середовище, як на мене, є гарною моделлю ідеального суспільства.

З чого ти починала — з організації заходів чи діджеїнгу?

Я починала з промоутингу. Мені до душі слово «промоутерка», адже я люблю промотувати те, що заслуговує на особливу увагу. Зробити вечірку — це створити ситуацію, де суспільні норми можна перекинути догори дриґом, створюючи простір свободи, простір звільнення, і це дуже потужно. Тому я завжди намагалася робити це у вільний час. Ми усі живемо у наших маленьких клітках, і те, що ми можемо провести трохи часу так, ніби нас нічого не обмежує, страшенно важливо — це показує нам, що вихід є. А діджеїти «серйозно» я почала тоді, коли кинула свою роботу (я була музичною редакторкою). Коли музика перестала бути звичайною роботою, я змогла рухатися у дуже специфічному напрямку, глибоко пірнаючи у свій смак.

То як саме ти обираєш треки для своїх міксів?

У моїх міксах дуже важливий емоційний аспект. Урешті-решт, це все про почуття, і зараз, приміром, у мене інтроспективний період. У цьому міксі дуже багато сучасного саунду, треків, які я от щойно знайшла й одразу полюбила. Наприклад, тут музика зі свіжого EP від @pat16120. Водночас, тут є відносно старий матеріал штибу треку D'Eon – Thousand Mile Trench з EP 2011-го року, де він разом з Grimes. Він дуже суголосний тому, як я зараз почуваюся. 

Хоча за останні десять років у плані стилістичного різноманіття усе трохи просунулося, європейське нічне життя — це й досі передусім про людей в чорному, пряму бочку і стробоскопи. Суворий такий, жорсткий вайб. У Італії все так само?

Ага, в Італії теж багато цього — маскулінної, гетеросексуальної енергії (у широкому розумінні). Разом з тим, у нас ще є наші середземноморські особливості. Це вони, мабуть, не дають нам остаточно перейти на «темну сторону». Spiritual Sauna — це спроба привнести у клуб більше м’якості й інклюзивності, більше теплого й флюїдного вайбу, що, мабуть, помітно з огляду на те, яких артистів ми запрошуємо. Ми хочемо створювати піднесений настрій, духовну енергію, яка єднає тіло і душу. Для цього потрібно мати відповідне приміщення — місце, де ця енергія може розкритися — і це найбільша проблема, бо в Мілані мало локацій з відповідним вайбом. 

Типові клуби надто холодні, нам таке не треба. Тож ми починали в барі Love (що районі Porta Venezia, який одночасно і LGBTQ+, і ефіопський/еритрейський), який тримає Абеба, власниця, із трьома дочками. Нам одразу сподобався цей матріархальний аспект. Зараз ми більші, і Macao для нас ідеальна локація — там ми можемо співпрацювати з різними людьми та угрупуваннями, які опиняються на сусідніх орбітах. Ще нам дуже допомогло те, що поруч є люди, у яких бачення схоже на наше. Приміром, там ми познайомилися з Anonima Luci, які роблять нам світлові інсталяції — це докорінно змінило наші вечірки. 

У соціальних мережах ти підписана як «ідеологиня». Якими саме принципами ти керуєшся?

Абсолютна свобода усім тілам і душам, усезагальна любов, емпатія, розумність, спільність, флюїдність. Якщо мова про мікси, то я намагаюся будувати їх так, щоби вони плинули, як потік сексуальності. 

Ти захоплюєшся естетикою нью-ейджу. Це серйозно чи жартома?

Це абсолютно серйозно. Гадаю, що ритуальний і медитативний аспект — основа музики. Вона може зцілювати чи бодай робити вільним — по суті це те саме, що відчуваєш під час справжньої медитації. Так, я гіпі. 

І все ж, чи можливо поєднувати життєрадісну (і навіть ескапістську) образність нью-ейджу з увагою до соціальних та політичних проблем, неприємних і травматичних для відвідувачів і слухачів?

Як на мене, розмова про проблеми викликає менше тривоги, ніж уникання цих тем, якщо ти усвідомлюєш, що з певними проблемами ти все одно стикнешся. Опинитися із ними на самоті — ось що справді важко. Спроба показати, що існує інше бачення соціальних взаємодій, спроба побудувати простори, які не обмежують уяву, — це не ескапізм. Утопізм? Можливо. Але я нікуди не тікаю — хіба що на глибший і вищий рівень розуміння тут-і-зараз.

Чого очікувати від візиту на Spiritual Sauna?

Буде дуже сексі! І я, і Лука (мій бро і співзасновник вечірки, Rapala700) Скорпіони, та й сама вечірка народилася під знаком Скорпіона, тож ви відчуєте дуже теплу, чуттєву енергію. 

Spiritual Sauna базується у Macao, «музеї, заснованому войовничими художниками». Що це за спільнота, і як ти стала її частиною?

Macao був важливим для цього міста з самого початку, коли його спільнота окупувала будівлю Torre Galfa. Люди бажали повернути місту певні простори, надати їм нового сенсу, тож з’ява Macao допомогла міланцям (і людям, які народилися деінде, але тут живуть) відчути, що вони створюють для себе місце, вільне від капіталістичної логіки, яка зазвичай керує містом. Для Мілана це дуже важливо, тож я з самого початку хотіла брати в цьому участь. 

До того, як я почала займатися вечіркою Spiritual Sauna, я там організовувала рольову гру на тему міграції й кордонів, адже тоді в Італії приходили до влади праві сили, а ізоляціоністські партії просували ідею закриття кордонів. Гадаю, це єдине місце в Мілані, де таким можна було займатися. Я не членкиня жодної зі спільнот Macao передусім тому, що не маю часу і сил постійно бути присутньою, але я намагаюся працювати там із Трансфеміністичною квір-лабораторією, а також із Tavolo Suono — спільнотою, яка займається більшістю музичних подій, а також курує Saturnalia Festival. 

На кого ще варто звернути увагу в Мілані? Креативна індустрія там доволі розвинута, тож, мабуть, цікавих артистів і спільнот чимало. 

Одна з моїх улюблених вечірок у місті — Buka, у них дуже цікаве творче бачення. Обожнюю Terraforma Festival, який відбувається улітку в лісі біля чудової вілли під Міланом. Фестиваль абсолютно сталий, там завжди чудовий лайнап і загалом фантастична атмосфера. Як Spiritual Sauna ми співпрацюємо з Vitelli, сталим брендом, — вони використовують перероблені нитки, у них психоделічний вайб, тож їх бачення схоже на наше. З артистів і лейблів я люблю Hundebiss, Sine Confine, Tomboys Don’t Cry, Index, Lobo, Haunter Records, Ansia, Clam Records, Katatonic Silentio (чудовий діджей та продюсер). Ще є сквот Cox18, з яким ми співпрацювали, мистецькі простори штибу Spazio Maiocchi та Marsélleria, студія досліджень звуку Standards, перформативний колектив Strasse, M¥ss Keta, та Motel Forlanini. Багато ще кого забула, звісно. А ще є моя інша вечірка — неймовірна Just Cavalle. 

Так, розкажи про цей проєкт. Який у нього задум?

Усе почалося з того, що ми з моєю подругою Ніколь (актриса та викладачка) спробували діджеїти якомога гірше і дивніше — просто щоби повеселитися і потішити наших друзів. Виявилося, що у нас дуже добре виходило розважати людей, усе почало швидко розвиватися, і якщо уперше прийшло людей 20, то невдовзі могло прийти 1000. Ми багато разів змінювали назву (майже як Prince), починали нові проєкти з нуля — хотіли, щоби вечірка залишалася затишною. Отже, зараз це називається Just Cavalle (гра слів — як жіноча версія молодіжної лінії одягу від Роберто Каваллі). Це дуже квір-, дуже весела вечірка, що для Мілана трохи незвично. Зазвичай тут доводиться перейматися про свій соціальний статус і про те, як виглядаєш, навіть коли просто ідеш потанцювати. Just Cavalle — це поп-культура у її найкращому прояві, це для всіх, абсолютно інклюзивно і нуль понтів. Ми робимо це у барі Doria, яким опікується літня пара з їхнім сином, тож у нас там маленька сім’я.

А як ти ставишся до італійської поп-культури загалом? Ти колись працювала на X-Factor та фестивалі Sanremo, але от твій звіт з фестивалю, який ти публікувала у своєму Medium, звучить доволі саркастично (хоча за допомогою Google-перекладача усіх жартів, звісно, не зрозуміти). 

Дуже шкода, що ви не можете прочитати це італійською — я буваю дуже дотепною. Італійська індустрія розваг абсолютно жахлива, але якщо хочеш щось у ній змінити, на неї необхідно зважати. А поки чекаєш на свій шанс підняти революцію у сфері розваг, доводиться або плакати, або сміятися. Я обираю гумор — мій інструмент і мій щит. 

Які в тебе плани на найближче майбутнє? 

Головне — продовжувати вчитися та наповнювати енергією те, що об’єднує людей. Писати музику (і писати загалом) — моя мета на 2020 рік. 

Cxemcast 080 – Virginia W
Інтерв‘ю взяв Михайло Богачов.
05.03.2020
Ми використовуємо файли cookies.