Cxemcast 078 – Tofudj
Інтерв‘ю взяв Михайло Богачов.
04.02.2020

Cxemcast 078 – Tofudj
Інтерв‘ю взяв Михайло Богачов.
04.02.2020



Ти виріс в Полтаві — в одному місті з Богданом Конаковим та Нікітою Acid Jordan, і зараз ви втрьох усе помітніші на українській експериментальній сцені. Як на тебе вплинуло твоє рідне місто?

Мене сформувало моє оточення — талантів у Полтаві завжди було вдосталь. Я почав цікавитися електронною музикою у 2008 році. Тоді якраз закрили єдиний полтавський клуб, де проходили всі великі концерти й вечірки, Арт-клуб 22 (він був розташований в БК колишнього 22-го заводу, і це було взагалі важливе для Полтави місце). Улітку того ж року я почав ходити на вечірки в невеликий клуб Art-House «Basement», де відбувалися драм-н-бейс-тусівки. Тоді ж я познайомився з діджеєм, який ввів мене в курс справ, і я потрохи почав займатися за деками. Після цього став допомагати знайомим з вечірками, трохи грати. А втім, найважливішим чинником стало знайомство з Нікітою Acid Jordan, а пізніше — з Богданом Конаковим.

Твої сети наштовхують на здогад: ти обрав монікер Tofudj тому, що намагаєшся протиставити одновимірній танцювальній музиці, «м'ясу», гуманний і делікатний саунд. Це доречний здогад, чи ти щось інше мав на увазі?

У плані музики усе так, загалом, і відбувається. Але монікер із цим не пов’язаний — він виник у більш побутовій ситуації. Коли я перейшов на певну дієту, я почав купувати багато тофу. Якось я пішов в супермаркет у компанії Богдана Конакова, з яким ми разом винаймали квартиру, і він жартома назвав мене тофу, а я додав dj і почав використовувати це ім’я. Усе не так романтично, словом.

А втім, навіть на таких енергійних заходах, як останній київський Boiler Room, твої сети звучать вдумливо і трохи мрійливо. Яким ти бачиш ідеальний сетінг для своїх виступів?

Як би банально це не звучало, у моєму ідеальному сетінгу головний фактор — це технічна складова: гарний моніторинг, якісна аудіосистема. Але також важливо, щоб людям на танцполі було цікаво мене послухати й отримати новий досвід. Щонайменше, щоб людям було ненапряжно перебувати на вечірці.

Розкажи про свій улюблений виступ. 

Якщо брати великі івенти, то це виступ на Cxema + Pan. Мені дуже сподобався івент, усі круто виступили, я відіграв гарний, як на мене, ранковий сет. Плюс це був початок літа — загалом, я був мегащасливий. Але якщо брати маленькі івенти, то це була вечірка Ejekt у Рівному — точніше, у лісі на радянській базі відпочинку. Щойно я приїхав на локацію, пішов дощ, ми почали рятувати техніку і в підсумку перенесли частину звуку в маленьку кімнатку, де продовжили вечірку. Було камерно і душевно, я таке дуже люблю.

Так, ти періодично виступаєш на подіях Ejekt — «аутсайдерської», як зазначено у Facebook-описі, формації. Що особливого в цих вечірках?

Ejekt — найбільш діґерські вечірки в Києві, з інтелектуальним музичним підтекстом. Вони передусім про саму музику і про ком’юніті — на них годі зустріти когось незнайомого. Максимально душевні вечірки.

Як ти готуєш свою музичну добірку перед виступами? Продумуєш сет з початку до кінця чи обираєш треки треки вже в процесі?

Усе залежить від контексту події, від слота, у якому я граю, і від артистів, які зі мною виступають. Відштовхуючись від цих даних, я починаю готувати добірку. Іноді можу подумати про те, з чого почати або як закінчити, але готового сценарію у мене зазвичай немає. Тому намагаюся брати треків із запасом, щоб бути гнучкими.

Твій спільний з Acid Jordan реліз Sztvo1 вийшов в минулому році на вінилі — це був перший реліз київського лейбла Pep Gaffe, де ти також член команди. Розкажи про цю ініціативу.

Нашу діяльність ми почали з вінилової платівки й цьогоріч плануємо видати щонайменше 3–4 релізи на фізичних носіях, ще кілька у діджиталі, і навіть не уявляю, скільки буде у нашій серії мікстейпів. Підхід Pep Gaffe до процесу видання музики досить простий, але, з нашої точки зору, ефективний: ми даємо артисту повну свободу реалізовувати свій концепт, і дуже раді, якщо цей концепт інноваційний і детально пропрацьований. Ми просимо лише про одне — викластися на повну. Зараз способів створення контенту так багато, що заганяти артиста в рамки одного формату — це щонайменше просто нудно.

Тому Pep Gaffe — це не стільки лейбл, скільки ініціативна група: ми постійно включаємо нових людей в наші процеси, намагаємося бути відкритими й не зациклюватися на якомусь одному векторі діяльності. Інакше кажучи, ми не ставимо зайвих рамок, щоб завжди мати змогу втілювати унікальні й автентичні ідеї. Зокрема, ми вже робимо вечірки й запланували великий проєкт, що стосується теми децентралізації аудіальної культури.

Дві твої роботи (мікстейп Sztvo – Live The Swamp і твій трек Voronina у добірці Swamp Tapes на британському Bokhari Records) стосуються болотної тематики. Що для тебе означає образ болота?

Я для себе не пов’язую ці два релізи, це так радше випадково вийшло, адже Swamp Tapes — це назва касетної серії. Утім, стилістичний зв’язок там є. Стосовно нашого з Acid Jordan мікса, якось я зайшов в гості до Давида з 20ft і увімкнув йому цей запис, а він швидко зорієнтувався і назвав це «чебурек у болоті». Власне, так болото і залишилося. Якщо говорити про образ загалом, то для мене це щось багатошарове, психоделічне, такий собі trippy object — в контексті звуку передусім. Болото — ціла екосистема, її можна годинами спостерігати і слухати.

У інших твоїх треках теж трапляються польові записи з природи, ти взагалі часто вибираєшся за місто з рекордером. Чому для тебе так важливо включати органічні саундскейпи в свою музику?

Безумовно, найкраще дозвілля — на природі. Я дуже залежний від цього, намагаюся постійно кудись вибиратися. Польові записи я використовую майже в кожному треці, цих записів у мене дуже багато і я невпинно поповнюю колекцію. Це ніби квест, гра, яку ти сам собі вигадуєш, перебуваючи в пошуках нових звуків. А ці звуки — важлива частина мого воркфлоу. Я взагалі багато працюю з аудіо, а природні саундскейпи додають атмосферу, структуру і багатогранність у треки.

Мікстейп Live The Swamp і ваш EP Sztvo1 доволі відмінні стилістично: перший абстрактний, а другий цілком танцювальний. Що їх об'єднує в рамках вашого з Нікітою проєкту?

Спочатку ми записали реліз, де у нас був намір просто зробити неконвенційну танцювальну музику. Потім зібрали мікстейп з інших записів, зроблених в різні періоди. З'єднали шматки різних треків, зробили ресемплінг і отримали цілісний мікс Live The Swamp. Але характер звучання у мікса і в EP все ж схожий і це, безперечно, зчитується після прослуховування.

А як ви записували свій EP? Як у вас взагалі організована робота?

У нас є дві форми взаємодії. Перша — це коли ми працюємо разом, таке відбувається не так часто, позаяк ми в різних містах — я в Києві, він у Полтаві. Друга — це коли хтось із нас записує проєкт і надсилає його іншому для апдейта. Загалом, це робота step-by-step, ми не розподіляємо між собою обов'язки, а просто сідаємо, починаємо щось робити, додаємо, редагуємо і т.д. Наш EP ми почали робити в гостях у моєї бабусі. У неї приватний будинок, розділений на дві частини, ми зайняли одну з них, привезли монітори, взяли комп'ютери і почали писати музон. У нас було, здається, чотири нічних сесії, за які ми накопичили проєктів і потім за другою схемою доробляли, кидаючи матеріали один одному.

У вас в Pep Gaffe є студія в Києві. Мабуть, було б легше писати EP Sztvo1 там?

У плані зручності це не так важливо, я і вдома маю всі умови для того, щоб робити музику. Безперечно, коли ти в студії, у тебе з'являється більше мотивації, але насправді в нашій студії головне — це комунікація і взаємодія. Коли ти там з друзями, зазвичай хочеться просто послухати якийсь кльовий реліз, поговорити про музику, розповісти про те, як завтра будеш робити новий альбом. Це часто закінчується спільними треками або просто джемами, але у будь-якому разі ти передусім ділишся досвідом і отримуєш фідбек.

Виходить, для тебе час в студії — це не тільки про роботу з матеріалом, але і про те, щоб через спілкування з іншими музикантами розібратися, як розвивати свій саунд?

Писати треки — це, звісно, фан, але, знаєш, я поки відчуваю себе трохи невизначено в плані того, що роблю. Я не можу чітко описати, яким би я хотів бачити свій саунд, хоча розумію, що в будь-якому разі вже виробив певний стиль і дотримуюся його, хоч би це був ритмічний музон, хоч би щось розхлябане. Звичайно, моя музика торкається того зрізу часу, в якому я перебуваю, моїх переживань, змін мого настрою і загальної картини світу. Та й загалом, моя музика досить меланхолійна — але вона не транслює якусь конкретну ідею.

Проте, чутно, що останнім часом у тебе відбулася трансформація у бік нового звучання — не схожого на те, що в тебе було пару років тому. 

Я почав писати свою музику відносно нещодавно, близько чотирьох років тому. З кожним роком мої навички покращуються, я сам розвиваюся, і це безпосередньо впливає на те, як все звучить. А ще, трансформації відбуваються залежно від того, яку музику я слухаю, — я дуже уражливий. Зараз у мене вже є певне уявлення, що б я хотів чути в результаті, але говорити про це зарано — ще не вийшов мій сольний запис. 

Коли на нього чекати?

Планую до кінця зими зробити невеликий реліз для Pep Gaffe. Не буду спойлерити, скоро все почуєте.

Ми використовуємо файли cookies.