Cxemcast 073 – Ausschuss

У 2014 році ти повернувся у Берлін з Брайтона, де прожив сім років. У обох містах сильні електронні сцени, проте дуже різне звучання. Як досвід життя у Британії вплинув на твою позицію на берлінській експериментальній сцені? 

Британська музика — потужне джерело мого натхнення, і в мій головний британський досвід — це передусім контакт із нею. Я був замолодий для того, щоб ходити по клубах, тож просто купував платівки й слухав їх удома. З електронною музикою в клубному середовищі я познайомився вже тоді, коли повернувся в Берлін. 

А що ще змінилося після переїзду в Берлін?

З 2014-го у мене, звісно, змінився спосіб життя. До того мій лайфстайл був доволі розслаблений, але у Берліні мені теж дуже до душі. Тут дуже багато можливостей для втілення власних проєктів, а обмежень майже немає. Останнім часом у мене був дуже вільний режим, але ось щойно закінчилися канікули й час повертатися до щоденного навчання.

Ти навчаєшся на дизайні одягу?

Так, цього року отримую диплом. Але все ж намагаюся знаходити час і на музику.

Ти писав музику для декількох колекцій (Nike x Sacai, Marieyat, Affix) і вже створював одяг у співпраці з японським брендом Radd Lounge. Плануєш і далі розвиватися в цьому напрямку?

Так, мені дуже з цим пощастило, і колаборації — страшенно цікавий процес, хоча вони всі дуже різні. Зараз теж працюю над кількома, і я в захваті. 

У інтерв‘ю для The Astral Plane ти згадував, що хочеш розвивати свою діяльність у фешн-галузі. Тебе не лякає, що співпраця з фенш-індустрією лише поглиблює проблеми консюмеризму і забруднення навколишнього середовища? Урешті-решт, твій монікер «Ausschuss» німецькою означає «бракований товар». 

«Ausschuss» означає «брак», але у німецькій мові це про ті товари, які все ж продають, зі знижкою чи нелегально. Мені подобається естетика речей із відхиленнями від виробничих норм. Забруднення — величезна проблема, особливо у фешн-індустрії. Саме тому дуже важливо зважати на сталість довкілля й бути обережним з логістикою — як у моді, так і в музичній індустрії. Зараз усе більше незалежних дизайнерів та студій, які працюють над впровадженням ощадливих виробничих методів, і це дуже тішить!

Наскільки важливо порушувати політичні питання, якщо ти митець? Чи висловлюєшся ти на політичні теми у своїй музиці?

Порушувати політичні питання важливо завжди, незалежно від того, що ти робиш, — особливо в останні роки. Але, як на мене, не так вже й важливо, де ти втілюєш свої політичні переконання — у приватному житті чи публічній сфері. Я виріс у Великобританії, тому для мене досі важлива, приміром, британська політика, але я не думаю, що мої політичні переконання безпосередньо втілюються у моїй творчості. 

Твій дебютний альбом, Room 1, вийшов цього року на Haunter Records. Чим тобі подобається звучання цього лейблу?

Я давно великий фанат Haunter Records. Данеле і Франческо, з якими мене познайомив спільний друг, чудові селектори й музиканти. Вони регулярно видають артистів, яких я ціную. Запис John T. Gast, Inna Babalon — один із моїх улюблених. 

У Room 1 ти дещо відхилився від жорсткості своїх попередніх танцювальних записів у бік більш меланхолійного звучання. Що відбувалося в твоєму житті, коли ти приходив до такої стилістики?

Цей альбом був записаний протягом довгої й темної берлінської зими, коли місто здавалося надзвичайно млявим і затуманеним. Я провів більшу частину тієї зими сховавшись на горищі, де писав музику, а потім гуляв уночі.

До речі, кімната («room»), винесена у назву релізу, — це реальне місце? Чи тебе загалом цікавить просторовість у музиці?

Усього потроху — деякі місця реальні, деякі вигадані. Кожен трек існує в окремому звуковому просторі, і я записував певні семпли у певних місцях. У треці Room1 є запис сирени, який я зробив, коли вони весь день лунали на моїй вулиці. Для мене це важливий особистий момент. Усі треки так чи інакше зображати ту зиму, і всі треки — автономні звукові простори, у яких щось відбувається, але все зазвичай закінчується тим, з чого і починалося. Узагалі, про це значною мірою весь запис — ти проходиш крізь різні етапи й врешті опиняєшся на стартовій позиції.

Манга та фільми штибу Akira чи Ghost in the Shell мали на тебе потужний вплив, як ти зазначав у інших інтерв’ю. А ще ти розповідав у них про те, що ти орієнтуєшся на мудборди з кадрами з фільмів і роботами певних дизайнерів, коли працюєш. Як саме тобі вдається перетворювати візуальні враження у звукові твори?

Останнім часом я більше спираюся на письмо, а не на зображення. Я збираю слова і фрази, які мені десь трапилися і зацікавили, вішаю їх на стіну над столом і поступово намагаюся зрозуміти, як вони можуть звучати. 

Це тому, що з текстами легше і цікавіше працювати? Чи ти хочеш акумулювати візуальне натхнення для роботи у сфери дизайну одягу?

Наразі мені просто до душі працювати з текстами, але завжди у пошуках нових підходів. Працювати з візуальним лише в одній сфері — це надто велике обмеження. 

Cxemcast 073 – Ausschuss
Інтерв’ю взяв Михайло Богачов.
23.10.2019
Ми використовуємо файли cookies.