Чим зараз займаєшся?

Зараз я цілковито зосередився на сольному проекті, але поки нічого не випускаю. Матеріалу багато, але треба зібрати все докупи: вигадати концепт для кожного релізу, зміксувати й відмастерити. 

Як почалася твоя музична кар’єра?

Стартував я взагалі з хіп-хопу — писав біти. У 14 років розпочав працювати з Bones, Chris Travis, Xavier Wulf і т.д. Потім Bones покликав мене в команду TeamSESH, у якій я певний час і перебував. Це все тривало до 2014 року, аж поки я не познайомився з Денисом GHOSTE2X. З ним ми узялися за інші проекти, зокрема WWWINGS.

Як виник проект WWWINGS?

Я познайомився в інтернеті з Денисом GHOSTE2X, коли мені було 16 років. Я не розумів багато речей, про які він мені розповідав, а він не знав того, що знав я, і ми зійшлися на цьому підґрунті. Тоді я писав музику імпульсивно. Денис уявляв, як все це загорнути й красиво подати, але не вмів писати. Згодом він познайомив мене з Женею EYNE, а у серпні 2015 року ми вже створили WWWINGS.

Що означає ця назва?

Нас розділяли тисячі кілометрів, тож проект існував лише в інтернеті. Ми хотіли це якось романтизувати. 

Ваш реліз на Planet Mu — як це сталося? Вони прийняли ваші демозаписи?

Ми нічого їм не надсилали, у нас просто було кілька синглів на Soundcloud. Взимку 2016- го нам написав Майк Параданіс і запропонував видати реліз, який на той час був майже готовий, окрім кількох треків. Ми відмовилися і запропонували інший варіант, а цей альбом — PHOENIXXX — виклали на Soundcloud і у VK. Урешті його перевидали Planet Mu, з бонусами: на вінилі, з мерчем, бонусним треком й іншою обкладинкою. 

Ви троє ніколи не бачилися, а ваша дружба побудована на спілкуванні онлайн. Вас ніколи не обмежував такий формат?

Так. Це буває дискомфортно, і є чимало негативних моментів. А втім, якби не інтернет, який, між іншим, у моєму житті з'явився ще коли я був у третьому класі, то всього цього взагалі б не було. Ніяких колаборацій, ніяких знайомств — зокрема, з Денисом, який кардинально змінив моє життя. Інтернет — це інструмент, трамплін, за допомогою якого можна виходити в фізичний світ і бути готовим до багатьох речей, та й загалом бути з багатьма в конекті.

Про проект WWWINGS відомо не так багато, адже ви спеціально позиціювали його як анонімний. Про твій сольний проект, Ars Was Taken, інформації поки також обмаль. Будеш продовжувати традицію?

Ні, я вже облишив цей підхід. У випадку WWWINGS, ми були в різних містах, але мали багато ідей, які хотілося використати. Наш проект був майданчиком для експериментів. Тож не хотілося себе асоціювати з цією творчістю, щоб не порушувати її автентичність. Щоб увага була більше на творчість, а не на особистостей. Наш стиль формувався в режимі онлайн, тут і зараз. Не було такого, щоб ми довго виношували реліз. Натомість, одразу викладали щойно записане. 

Так, з WWWINGS у вас могло бути сім релізів за дев’ять місяців. А 

зараз в тебе інший підхід?

Так, зараз у мене він більш свідомий. Ще варто враховувати, що тепер я усе роблю сам. Ніхто мені не каже «звучить круто, давай це пошвидше викладемо». Я можу місяцями доробляти треки, нема жодних дедлайнів, і ніхто мене не підганяє. 

Розкажи про свій останній реліз, Hold On 2 Me.

Це доволі особистий реліз. Я просто писав музику весь рік, без якогось задуму. Тоді у мене був складний період: я лише вийшов із психіатричної лікарні, в голові каша, а усі треки писав як прийдеться — у когось в гостях чи вдома без звукової карти. Наприкінці року назбиралося достатньо треків із назвами, а GHOSTE2X допоміг мені скомпілювати їх в єдину історію. Мені сподобалося, як в одному огляді на порталі nesthq завважили, що це альбом про втрату конекту. Справді, тоді в мене був період, коли зникають всі зв’язки, тож я й сам трохи загубився.

Як ти опинився в психіатричній лікарні?

Я сам звернувся. У 2016–2017 роках я забагато працював, перевищив свої можливості й у підсумку вигорів. У мене почалися галюцинації, я збагнув, що треба з цим щось робити, і звернувся в ПМД на Шулявці. Знадобився певний час, щоб позбутися того вантажу, який тиснув на мене багато років. Я й гадки не мав, що він псує моє життя, мої стосунки й не дає мені розвиватися. Тепер я змінив коло спілкування й ставлення до життя, себе полюбив.

Час, який ти провів у психіатричній лікарні, якось вплинув на твою творчість?

Уплинув, і вкрай негативно. Я сподівався, що мені допоможуть, а мені прописували сильнодійні ліки, після яких я навіть музику писати не міг. 

Але в підсумку ти записав крутий альбом! Цікаво, що в ньому майже всі треки — це колаборації. Ця тема з фітами — результат впливу хіп-хоп-культури?

Так, мені подобаються фішки з хіп-хоп культури: назви, естетика, побудова треку, уповільнення в кінці треку. Цікаво все це застосовувати до електронної музики й дивитися, як воно працює: приміром, писати треки з вокалом. Окрім цього, мені подобається працювати з іншими музикантами й розсувати географічні рамки. Коли я писав цей альбом, я ні з ким в Києві не спілкувався, тож це був єдиний спосіб контактувати й співпрацювати. Мої друзі розкидані по всьому світу, було цікаво збирати це все в одне ціле. 

Як ти з усіма ними познайомився?

Це все інтернет: Soundcloud, Instagram.

А наживо колись бачився з тими, з ким записував фіти?

Лише з DJ Heroin. Він у 2016 році прилітав до Києва, я показував йому місто. Він дуже талановитий продюсер. Ми з ним постійно співпрацюємо. У мене немає грошей на аналогове обладнання, а у нього багато всякого заліза, йому подобається те, що я роблю у комп‘ютері, і мені подобається те, що він робить із залізом. Тож ми обмінюємося звуками. Узагалі, він теж походить із хіп-хоп-середовища. Коли ми починали з WWWINGS, він теж любив цей підхід — поєднувати жанри, не зациклюючись на чомусь одному. Свого часу ми один одного надихнули. 

Яка ще музика на тебе повпливала?

Для мене все почалося з ґрайму 2.0 чи, як зараз кажуть, неоґрайму. Гадаю, це був 2013-й: Fatima Al Qadiri, Future Brown, Logos, лейбл Fade To Mind. Ця сцена на мене дуже вплинула, і саме на це звучання я спирався. Однак, на мене загалом повпливали різні сцени: техно, весь IDM, EDM, хіп-хоп, ембієнт, панк. У мене були різні фази, що конфліктували між собою — я постійно змінювався. Поступово все склалося докупи. Зараз я намагаюся інтегрувати все, що я коли-небудь чув — переслуховую, семплюю.

Тобто ти вже віднайшов своє бачення?

Не знаю. Я намагаюся постійно розвиватися, дігати нове й вплітати його у свої штуки. Але загалом бачення є.

Багато часу витрачаєш на пошуки?

Так, дуже багато. Я навіть використовую такий підхід, як активне семплювання. Коли сидиш в інтернеті, дивишся кіно, слухаєш музику, відразу все записуєш за допомогою програми штибу Ableton, редагуєш і комбінуєш. За день можна назбирати чимало. 

Ти таким чином і мікс записував? Там на початку музика з Twin Peaks.

Угу. Люблю Twin Peaks. Сподіваюся, дід подужає четвертий сезон. 

А на уявлення про Схему ти теж орієнтувався, коли записував мікс?

Так, там наприкінці навіть техно є: onleash, сайд-проект Drippin. 

Водночас, там чимало хіп-хопу. 

Я вважаю, що пряма бочка гарно поєднується з хіп-хопом. До біса снобізм! Fatima Al Qadiri в інтерв'ю для Red Bull Academy згадувала, що коли вона приїжджає в нове місто, її передусім цікавить хіп-хоп сцена — що там відбувається, як вона розвивається. 

Що з хіп-хопу на тебе найбільше вплинуло? 

Південний хіп-хоп, переважно Мемфіс. Також російський хіп-хоп, а саме петербурзький і московський хіп-хоп нульових. Там дуже пропрацьований сленг у текстах і самобутня подача — Смокі Мо, МС Молодий. Багато чого можна насемплити.

Щодо мікса: чи є там певний задум?

Задум — показати, що зараз відбувається у музиці, і зробити це таким чином, щоби усе це не конфліктувало, а співпрацювало. Інакше кажучи, я хотів продемонструвати, як можна поєднати непоєднувані речі. 

Чи впливає на твою творчість те, де ти живеш?

Я живу на Відрадному в Києві. Це місце мене мотивує й демотивує одночасно: воно не сприяє ментальному здоров’ю, але стимулює звідти вибратися. Раніше я на цьому дуже зосереджувався, а зараз це вже не так важливо. Однак, вайб, настрій та інші культурні аспекти цього місця, безумовно, втілюються у моїй музиці.