Cxemcast 066 – Friedensreich

Почнемо з концепції подкасту: як і де ти записав цей мікс, яка його основна ідея?

Оригінальна ідея полягала у тому, щоб записати окремий лайв довжиною у подкаст. Але з різних причин, зокрема технічних, не вийшло. Тому цей подкаст  — мікс різноманітних епізодів з лайвів останніх кількох місяців.

Ти пов’язуєш свою музику з естетикою Гундертвассера? Твоє сценічне ім’я це ж перша частина його псевдоніму, правильно?

Пов’язую насамперед не естетично, а історично. Я походжу з родини митців, а тому з самого народження брав участь у різноманітних творчих дискусіях моєї сім’ї. Безумовно, такі дискусії можуть проходити доволі гаряче, але коли з’являлося ім’я Гундертвассера, усі мали приблизно однаковий погляд. Саме тому це ім’я має для мене велике значення.

А в тебе самого також художня освіта?

У дитинстві я відвідував художню школу, але тоді прийшов до висновку, що талант у мене не на тому рівні, який би мене задовольнив. Але я вважаю, що до цього повернусь, трохи пізніше.

Ти вже встиг пограти на більшості клубних майданчиків Києва і не тільки: від масштабніших Closer і Plivka до камерного андеграундного Эfir. Як ти готуєшся до своїх лайвів? Чи співвідносиш їх із конкретним місцем, у якому вони звучать? І який загалом сеттінг для тебе ідеальний  — концерт, рейв, маленька вечірка чи фестиваль?

Не завжди вдається до дня події точно дізнатися, як саме вона буде відбуватися. Але я завжди намагаюся отримати якомога більше інформації про локацію та музику, що буде грати поряд. Звісно, є різниця між великими майданчиками та малими, як технічно, так і тонально.

Наприклад, в Эfir можна було грати як ембієнт, так і 140+ bpm техно. Натомість, фестивалі завжди мають розуміти наперед, що відбуватиметься. Бували випадки, коли рішення про стилістичну спрямованість було потрібно приймати за годину до виступу. У такому разі імпровізація рятує. Найбільше часу при підготовці витрачається на технічні дослідження та пошук необхідної конфігурації, адже я повинен бути впевнений, що все працює так, як мені потрібно.

Розкажи про свій сетап. Чим тебе приваблює модулярний синтез та аналоговий звук?

Так, в центрі мого сетапу розташована зібрана мною модулярна система. На тему «чому модуляр» я іноді читаю цілі лекції, але спробую сфокусувати свою думку. Є декілька головних причин: тактильність, керованість, звук та унікальність. Тактильність дозволяє керувати девайсом у фізичному вимірі — крутити ручку й одразу чути результат. Система будується так, що я майже на сто відсотків знаю, яким буде результат, як і те, яким він мені потрібен.

Модульний синтезатор я використовую як на сцені, так і у студії, а тому майже не проводжу часу за комп’ютером, оскільки у плані продакшену це не моє. Керованість — це характеристика, головне правило якої — «одна ручка  — одна функція». Однак, через те, що я сам будую свою систему, я можу обирати рівень керованості залежно від того, що мені потрібно. Звук системи, звичайно, є продовженням її користувача, адже користувач сам обирає модулі. Але я все ж не аналоговий пурист, у мене багато й цифрових модулів.

І звідси випливає фінальний аргумент, унікальність: велика кількість модулів, а також різноманіття смаків, певною мірою гарантує унікальність саунду, який обирає для себе користувач модульного синтезатора. До того ж, для кожного лайву будується нова система, а відтак саунд виходить трохи різний і постійно еволюціонує.

Колись натрапила на цікаве інтерв’ю з дуетом Xeno & Oaklander, у якому вони метафорично описують аналоговий синтез як певний спосіб організації та формування потоків електричного струму, які є доволі аморфними за своєю природою. Наскільки важко за допомогою синтезатора впорядкувати таку вразливу, як вони вважають, матерію? Чи часто вона виходить з-під контролю?

Ха-ха. Звісно, музиканти часто так описують роботу з аналоговими девайсами. Це все відбувається через те, що багато музикантів свою продакшн-кар’єру починають з комп’ютера, де все по дефолту статичніше, ніж в аналоговому всесвіті. Модульні синтезатори тут якраз стають на допомогу: можна бути як рандомним, так і статичним, або будь-яким посередині. Я додаю «неконтрольованості» настільки, наскільки мені це цікаво в певний момент, але варто зауважити, що це майже завжди свідоме рішення. Я це називаю «controlled random».

Як проходить ваша співпраця з Тимуром Самарським і його лейблом Сorridor Audio? Плануєте більше спільних релізів?

З Тимуром ми багато спільно імпровізуємо та виступаємо. По-перше, так веселіше, а по-друге, так простіше з технічної точки зору. Звичайно, релізи плануються, як на лейблі, так і за межами, але більше деталей надати наразі не можу.

Бачила, ти нещодавно читав лекцію про техніки імпровізації в електронній музиці. Поділись основними тезами.

Так, лекцію якраз нещодавно читав. Вона здебільшого технічна, але було цікаво. Оскільки для мене кожен лайв — це імпровізація, я справді виробив для себе низку концепцій, які дозволяють робити це простіше. Загалом, мої роздуми щодо цього можна класифікувати за розділами: жанр, імпровізаційні елементи та робочий процес. З жанром треба визначитися тому, що це буде впливати на технічний бік. Для мене це, звісно, щось пов’язане з техно. Є й коливання в інші боки, я це враховую. Рівень імпровізації теж треба визначити.

Для мене найпростіше робити все у режимі запису в реальному часі, тобто записав — і воно звучить. Для цього я розділяю фінальний результат на декілька компонентів: секвенція, ударні, атмосфера та ефекти. В рамках кожного з шарів існує свій робочий процес, що і є останнім з цієї трійки елементів. Робочий процес треба винаходити для себе на рівні кожного з компонентів, як технічно, так і з орієнтацією на специфічний результат. Для кожного це свій процес. Для мене це багато роботи з модулями, функції яких я повинен знати повністю, і здебільшого це робота технічного плану.

Розкажи свою музичну біографію. Коли і де ти почав займатися музикою? Які твої впливи та музичні смаки? Як вони формувалися і змінювалися?

Музикою я почав займатися коли у мене вперше з’явився комп’ютер. Це було доволі давно. З того моменту і смаки змінювалися, і часи. Стилістично навіть немає сенсу викладати це все, тому що було багато різного: займався вокалом, писав музику для реп-команди, грав попсові діджей-сети, метал… Зараз я перебуваю на такому етапі, що мені доволі складно визначати для себе впливи, тим паче музичні. Можу сказати, що набагато більше на мене впливає досвід «у полі» та нові знання, на кшталт астрофізики.

А що саме є твоїм «полем»?

Звичайне життя. Я знаю, що не помічаю багато цікавих моментів, які вважаю буденністю. З музикою те ж саме — багато непомітних деталей можуть дуже сильно впливати на результат в цілому. З іншого боку, відкриття якогось нового об’єкту на зразок Ериди може наштовхнути на написання нового треку, адже ми так багато чого ще не знаємо про Всесвіт.

Скоро кінець року. Як би ти підсумував для себе 2018-й в професійному і в особистому вимірі?

У цьому році я почав фотографувати, а відтак краще запам’ятовувати. Такий собі фотощоденник. Багато подорожував та виступав. Наступного року планую робити те саме.

 

Інтерв‘ю взяла Юстина Кравчук