Cxemcast 065 – Chino

Розкажи про цей свій лайв. Як його записував, і що там усередині?

Після того, як Схема попросила про подкаст, я записував майже кожен свій виступ. Важко сказати, коли був зроблений саме цей запис, але він точно цьогорічний. Цей лайв записаний за допомогою кількох девайсів: мікшера, пари ефектів і рекордера. Тут здебільшого мої анрелізеди (хіба що останній трек — це лайв-версія треку Plattenbau, який є в моєму останньому релізі на Shtum). Я б сказав, усе це схоже на мікс брудного електро, ейсіду й ЕБМ. Надмір дисторшину й компресії, але я люблю таке звучання.

У Chino поки один альбом, але в описі на Discogs ти зазначив чи не з десяток стилів: «Acid, Acid House, Electro, EBM, Ghetto, Ghetto House, Leftfield, Industrial,  New Age». Чому так багато?

Найважливіші для мене альбоми дуже різноманітні в плані жанрів. Тому я хотів зробити щось таке, що постійно змінюється. Я вважаю, що релізи (й навіть сети), які складаються з музики тільки одному стилі, дуже нудні. Так само і з Chino — я не хочу бути обмеженим одним стилем, артисти мають бути мультижанровими. Втім, я, чесно кажучи, більше люблю сингли, ніж альбоми. З форматом синглу можна сказати більше про коротщі музичні періоди, ніж з альбомом, який, поки його доробиш, може втратити актуальність.

А чому ти випустив альбом на касеті?

Я завжди хотів касетний реліз — слухаю музику на касетах, скільки себе пам’ятаю. Cooper з Altered States Tapes написав, що він хотів би випустити касету з моєю музикою. Тому я вислав йому кілька треків, а він сказав: «Зробімо 60-хвилинну касету». Це дуже гарний формат для альбому — неможливо пропускати треки. Тому я зазвичай слухаю касети з початку до кінця.

Кажуть, в тебе є любов до «роландівського» звучання з 80-х. Платівки теж з тих часів збираєш?

В моїй колекції не так багато музики. Я завжди був більш зацікавлений у збиранні інструментів. Коли я кажу про «роландівське» звучання з 80-х, я передусім маю на увазі синти й драм-машини. Їх в мене багато, але зараз я шукаю ідеальний міні-сетап, з яким я буду більш ефективним. Коли інструментів забагато, я витрачаю зайву енергію на те, щоб все це налаштовувати.

І з чого зараз складається твій ідеальний сетап?

Синт, який я використовую майже постійно  — Roland SH-101. Для мене це як швейцарський ніж. Коли під’єдную його до Roland TR-707, він стає нескінченним джерелом натхнення. Ця частина сетапу найважливіша і не змінювалася з самого початку. Ще я мав багато клонів класичних Роландів від Acidlab, x0xb0x, MaM, ще в мене була нова серія Boutique. Я взагалі люблю змінювати залізо.

Мій міні-сетап складається з Octatrack (мого головного секвенсора, драм-машини та плеєра для лупів) та Monomachine (мого основного синта). Буває, користуюсь меншими синтами: Mutable Instruments Shruthi, DSI Evolver чи Acidlab Bassline. Але навіть з таким сетапом я все одно використовую багато семплів чи патчів, що імітують старе роландівське звучання.

Твій перший реліз вийшов з реміксами Murphy Jax, Xosar і Legowelt. Чому обрав саме цих музикантів?

У моєму першому релізі, Early Days на Recognition, ремікс лише від Legowelt. Я завжди поважав його музику і досить оригінальне ставлення до неї. Я зустрівся з ним, коли він грав у Кракові. Круто мати його ремікс на моєму першому вінилі — він досі для мене дуже важливий.

Murphy Jax і Xamiga (Xosar + Legowelt) реміксували Duch, мій другий реліз. Це було спільне рішення з Рафалом з лейблу S1Warsaw. Нам просто здалося, що воно пасуватиме до концепту і вайбу цієї пластинки.

Твій останній реліз, Kolaps, вийшов з твоєю ж обкладинкою. А ще ти оформлюєш вечірки, навчаєшся літографії в Академії мистецтв у Катовіце і маєш графіті-бекграунд, правда? Розкажи про свою візуальну творчість.

Зробити дизайн самому собі було досить важко, для когось іншого малювати завжди легше. Але там була ціла історія. Коли реліз лише зводили і мастерили, я зробив першу версію обкладинки (зовсім інакшу). Знадобилося кілька тижнів, щоб я зрозумів, що мені вона не подобається, і я зробив іншу, але вона знову не сподобалась. Тим часом, реліз був готовий до пресу. Тиск часу ніяк не допомагає креативити, вся ця ситуація мене дуже нервувала, і я експериментував, як міг, копіював шматки з однієї програми в іншу й виробляв інші дивні речі. І ось мій комп’ютер зависає — і те, що я побачив на екрані, згодом стало обкладинкою. Така собі підказка від ПК: чувак, ось як треба малювати «колапс». Люблю такі ситуації.

Також, як ти сказав, я малюю постери й різну графіку для вечірок, особливо наших, а також працюю в студії літографії в Академії мистецтв — щойно почав роботу над своїм PdD. Хотілось би теж зробити щось аудіовізуальне, і я над цим працюю. А з графіті все і почалось — не лише візуалка, а й музика. Мене вражало звучання графіті-фільмів 90-х/00-х, повних електро та індастріалу, і я хотів отримати схоже звучання.

Ти не перший польський музикант у нашій серії, і попередні вже позакидали нас купою нових польських імен. Це у вас така дружня тусівка, чи справді в Польщі за останній час з’явилося стільки цікавого?

Зараз в Польщі справді стало більше всього. Мабуть, нове покоління музикантів більш впевнене в собі, ніж моє. А ще зараз усе стало доступним, кілька років тому не було Bandcamp, Soundcloud, Mixcloud... Також, до речі, багато людей з України переїжджають в Польщу і долучають свою енергію. Вони тепер дуже важлива частина нашої сцени.

Коли згадують про краківський клуб Radar, обов’язково додають «now sadly defunct». Чому так сталось?

Клуб Radar був історією на один рік. Для мене це був вкрай насичений період, ми зустріли багато чудових людей, зробили декілька легендарних вечірок, але при цьому ніхто з нас (ми відкрили Radar з Олівією та нашою подругою Олою) не мав достатньо витримки, щоб займатись всіма немузичними аспектами бізнесу. В Польщі ти повинен дістати сотні дозволів, заплатити чимало безглуздих податків, щоночі нервувати через поліцію та муніципальну варту. Ми хочемо сфокусуватися на музиці, а не на бюрократії, від якої верне. Тому приємні спогади, звісно, залишаються, але зараз ми щасливіші, бо маємо більше часу на музику й креатив.

На що схожі вечірки Radar?

Основа вечірок We Are Radar — це Olivia, Kinzo і я. Olivia — чудовий селектор з дивовижним досвідом і дуже добрим смаком, Kinzo  — не менш досвідчений збирач рідкісного італо, і я, як лайв-артист, який завжди намагається здивувати чимось новим, теж з немаленьким досвідом. Інша музика на вечірках Radar також визначена нашим спільним смаком, що сфокусований як на минулому, так і на сучасному й навіть майбутньому електронної музики.

Презентуючи музику на вечірках, ми намагаємося тримати баланс між тим, що цікаве нам, та тим, що цікаве публіці, хоча загалом ми займаємося музикою, яка не надто мейнстрімна в андеграундному середовищі. Нам цікавіше різке звучання, але ми любимо й спокійні ситуації, тому в нас завжди 2 сцени: «головна» та «дивна».

В одному з попередніх Схемкастів Olivia згадувала, що її улюблена вечірка з серії — це та, де грав Рон Мореллі з L.I.E.S. А в тебе?

Так, вечірка з Роном була незабутня. Але після неї теж відбулось багато класного. Найдикішою точно була наша шоста річниця з Giant Swan. Це був геть новий рівень: те, що вони можуть робити лайвом і те, як люди на це реагують. Механічне вуду.

А що зараз відбувається в Кракові загалом? От Olivia розказувала, що це доволі консервативне місто.

Мені складно щось відповісти, я зараз живу в своєрідній ізоляції. Контактую лише з адекватними людьми, і намагаюся уникати всієї цієї консервативно-католицької дурні. Їх ніякими аргументами не переконаєш. Зараз я просто чекаю на наступні вибори сподіваюся на зміни. А мене самого оточують тільки хороші люди, тож в Кракові мені добре. Це справді місце, де мені до душі.

Розкажи про Biuro Dźwięku Katowice і Silesian Sound. Що це за проекти?

Проект Biuro Dźwięku Katowice ми заснували разом з моїми старими друзями Яном Дібалою та Пйотром Чеґляреком. Ми втрьох навчалися в одному університеті, а з Яном до того вчилися в одному класі; писати й грати ми теж почали разом. До речі, Ян і Пйотр ще й дуже талановиті візуальні артисти, і це вони зробили відео на два мої треки з релізу на Shtum. А сам проект фокусується на експериментальній музиці. У рамках BDK відбуваються класні серії воркшопів, концертів та резиденцій для артистів у Катовіце. Я цим займався лише у перший рік існування проекту, а потім це стало неможливо, адже я почав грати чи не щотижня.

Silesian Sound — це проект, яким ми займались разом з японським артистом Йосі Хорікавою і моїм другом Kuba Sojka. Він фокусується на індустріальному спадку Сілезії, регіону в Польщі. Проект був створений спеціально для концерту-закриття фестивалю Tauron Nowa Muzyka кілька років тому.

Kubą Sojką, до речі, зовсім нещодавно був в Україні. А хто ще з польських музикантів близький тобі за звучанням?

Ми з Кубою росли разом, тож маємо багато спільного. Ми грали разом, мали кілька колаборацій, але останнім часом ніяк не вдається попрацювати. Ще я граю з двома хорошими друзями — Aheloy! і Yamaha FT. Наш проект називається Miasto, Masa, Maszyna. Усе почалося два роки тому, коли ми разом пограли в краківському клубі Bomba. Після цього ми почали джемити майже щомісяця, інколи по дві години, інколи до ранку. Музична комунікація між нами виявилась такою природною, що нам навіть не треба репетицій. Навіть після 7–8 годин джемів, коли ми дико змучені, це все одно суцільна насолода.

Кого ще порадиш послухати з ваших?

Передусім, моїх нічних друзів по джему, Yamaha FT та Aheloy!. Також є класна команда з Варшави: Syntetyk (Dzuma, Huragan, Czapla Siwa, Phatrax і Axis на візуалці). Якщо говорити про щось аудіовізуальне, обов’язково послухайте Modulartelevision (MTV), який створили Ян Дибала, Пьотр Чеґлярек і AARPS з Biuro Dzwieku Katowice. Ще є один з моїх найулюбленіших продюсерів, Віктор Мільчарек (Dyktando), і проект моїх двох хороших друзів Eltron і SLG  — Seltron 400.

Насамкінець, розкажи про улюблену бруталістську будівлю, постер вечірки (один з твого портфоліо, один чийсь ще) і улюблене місце в Татрах. Все це зазначено в твоєму Discogs як те, що тебе надихає.

Ця бруталістська будівля, на жаль, більше не існує. Це була стара залізнична станція в Катовіце, яку продали якійсь іспанській компанії. Та її зруйнувала, а потім збудувала неймовірно бридкий торговий центр. Улюблений постер з мого портфоліо? Хай це буде знову 6-та річниця We Are Radar з Giant Swan, а не з мого я дуже люблю серію Disco Not Disco, якою займається Floating Bstrd. Ну а улюблене місце в Татрах  — Долина П’яти Озер.

 

Інтерв‘ю взяв Дарко Лісень