Ейсід-музика була найбільш популярною на початку 90-х. Робити те саме стільки років потому — хіба це не крок назад?
Ейсід багатогранний. Не настільки, звісно, як інші стилі електронної музики, а втім, він ще точно не вичерпав себе. Чіпляє його просте ритмічне звучання, його унікальність. Ейсід усім подобається, куди там чикагському хаусу чи гараж-хаусу.
Виходить, навколо ейсіду досі є хайп? Реліз Роми Літвінова і тенденції вуличної моди це ніби стверджують.
Зараз усі хворіють на техно, і це нормально. Хоча ейсід наразі не на перших позиціях у клубах, він не ріже вухо й добре вписується в рамки сучасних музичних уподобань. Зараз видають багато ейсіду, і на далеко не останніх лейблах.
Часто чуємо про особливу пітерську меланхолію. Вона якось виражена в музиці й клубному житті міста?
До клубного життя це поняття не має жодного стосунку. Напевно, так можна говорити про місто в цілому — такий собі штамп, з яким я, утім, не згоден. У нас усе інакше, так, але не меланхолійно.
У чому виявляється ця особливість?
Приміром, у нас багато барів — більше, ніж у будь-якому місті СНД. Але це вже потроху змінюється. Відкриваються клуби. Це класно — раніше жодного не було.
Узагалі жодного?
По суті, так. З підпільними вечірками теж проблеми. Максимум, що можна віднести до цієї категорії — рейв Суперслёт, який відбувається восени на місці, де раніше був завод.
Виходить, бари все одно не перекривають цієї нестачі?
Бари переважають, а тому переважає комерційна музика — відвідувачів приваблюють радше асортиментом напоїв і тому подібним. Однак, ми зараз перебуваємо в перехідному стані.
І куди все це рухається? Які маєш прогнози?
Усі в курсі цієї проблеми. Потроху відкриваються нові клуби, де грають техно і привозять артистів — і це чудово! Це почалося буквально цього місяця. Тут варто віддати належне клубу Mosaique. Сподіваюся, ця тенденція буде розвиватися і в нас усе стабілізується.
Що стало каталізатором?
І зголодніла публіка, і діджеї, яких не влаштовував такий хід справ, — усе разом.